Нові дослідження свідчать: нерегулярний режим сну може бути набагато небезпечнішим для здоров’я, ніж просто недосип. Увага до лише тривалості нічного відпочинку більше не достатня — важливішими виявились сталість часу засинання, стабільність добових ритмів і узгодженість режиму дня. Міжнародна команда вчених, яку очолювали дослідники з Пекінського університету та Військово-медичного університету Китаю, провела масштабний аналіз даних 88 461 дорослого учасника британського біобанку UK Biobank. Протягом майже семи років за допомогою актіграфії — методу фіксації рухів під час сну — учені спостерігали за фізіологічними параметрами, пов’язаними з якістю відпочинку. Результати опубліковано в журналі Health Data Science. Дослідження охопило зв’язки між сном і розвитком 172 захворювань, серед яких виявлено тісну кореляцію у 92 випадках. Зокрема, погані звички сну — такі як пізнє засинання, зміщення режиму, порушення циркадних ритмів — можуть пояснювати понад 20% ризику виникнення деяких із цих захворювань. Наприклад, лягати спати після 00:30 пов’язано з у 2,57 раза вищим ризиком розвитку цирозу печінки. А низький показник стабільності добових ритмів (interdaily stability) асоціюється із 2,61-кратним підвищенням ризику виникнення гангрени. Шість круглих значків угорі представляють характеристики сну: тривалість нічного сну та час його початку, відносну амплітуду, міждобову стабільність, ефективність сну та кількість неспань. Значки навколо людського тіла відображають захворювання різних систем. Число поруч із значками відображає відсоток типів захворювань, пов’язаних зі сном, від загальної кількості типів захворювань у всій системі. Дослідження виявило 172 захворювання, пов’язані з характеристиками сну. Для цих захворювань в середньому 23,01% тягаря захворювань можна віднести до характеристик сну. Це дослідження також кидає виклик поширеному уявленню про шкідливість «надто довгого сну». Хоча в минулому суб’єктивні опитування пов’язували сон тривалістю понад 9 годин із підвищеним ризиком інсульту та серцево-судинних захворювань, об’єктивні вимірювання показали інше. Так, значна частка «довгосплячих» насправді спала менше ніж 6 годин, плутаючи час перебування в ліжку з фактичним часом сну. Професор Шенфен Ван, один із провідних авторів роботи, підкреслює: сучасне визначення якісного сну потребує перегляду. Недостатньо рахувати лише години — регулярність, сталість і ритмічність відпочинку мають не менше значення. Порушення сну чинять системний вплив на фізіологічні процеси, зокрема на запальні шляхи, що може бути біологічною основою зв’язку з хронічними хворобами. Результати також були підтверджені на прикладі американських вибірок, а в подальших етапах команда планує вивчити причинно-наслідкові зв’язки та оцінити ефективність сномодульованих інтервенцій у профілактиці хронічних захворювань. Усе це підкреслює нову парадигму в підходах до сну: здоровий режим — це не лише скільки, а коли та наскільки стабільно.