Леонардо да Вінчі, всесвітньо відомий італійський геній епохи Відродження та автор «Мони Лізи», мав неймовірно глибоке розуміння геометрії, яке значно випереджало його час. Дослідження було опубліковано в журналі «Journal of Mathematics and the Arts» Для створення «Вітрувіанської людини» в 1490 році — знаменитого зображення ідеального людського тіла — да Вінчі, ймовірно, використав математичне співвідношення, яке формально описали лише у XIX столітті. Попри світову славу цієї роботи, протягом понад 500 років залишалося загадкою, чому художник обрав саме такі пропорції рук і ніг. Лондонський стоматолог Рорі МакСвіні вважає, що розгадав цю таємницю. Він виявив важливу геометричну деталь у зоні промежини Вітрувіанської людини — рівносторонній трикутник, що може пояснити один із найбільш проаналізованих і водночас загадкових творів мистецтва. Зображення частково натхнене працями римського архітектора Вітрувія, який стверджував, що ідеальне людське тіло повинно вписуватись одночасно в коло й квадрат. Да Вінчі відобразив тіло у двох позиціях: одна — зі зведеними руками та ногами (вписується у квадрат), інша — з піднятими руками та розведеними ногами (вписується в коло). Поширена теорія про використання золотого перетину не зовсім узгоджується з пропорціями на зображенні. Проте у своїх нотатках да Вінчі писав: «Якщо розвести ноги й підняти руки так, щоб пальці торкалися верхньої межі голови, простір між ногами утворює рівносторонній трикутник». Коли МакСвіні зробив розрахунки, він з’ясував, що співвідношення між шириною розставлених ніг та висотою до пупка становить приблизно 1.64–1.65. Це майже ідентичне тетраедральному співвідношенню — 1.633, яке офіційно описали лише в 1917 році. Таке співвідношення лежить в основі оптимального способу пакування сфер — наприклад, коли чотири кулі утворюють піраміду. Цей принцип, як виявилось, також має застосування у стоматології. Вже з 1864 року відомий так званий трикутник Бонвілла, що описує оптимальне розташування щелеп і має те саме співвідношення — 1.633. На думку МакСвіні, це не випадковість. Він вважає, що людське тіло, як і мінерали чи кристали, формувалося відповідно до геометричних принципів, які забезпечують просторову ефективність. Якщо його гіпотеза вірна, то Леонардо да Вінчі міг інтуїтивно відкрити універсальний принцип, що повторюється у природі, архітектурі, кристалічних структурах та навіть в людському тілі. Чи погодиться з цим наукова спільнота — покаже час. Але згадка рівностороннього трикутника в нотатках да Вінчі лише підтверджує: у Вітрувіанській людині є ще багато таємниць.