Досі вважалося, що Венера обертається навколо своєї осі ретроградно внаслідок потужного удару під час зіткнення з іншою планетою. Нещодавні розрахунки показали, що таку незвичну особливість вона могла набути й без подібної катастрофи: можливо, до цього поступово призвів вплив щільної венеріанської атмосфери. Усі планети Сонячної системи, крім Венери та «Урана, що лежить на боці», обертаються навколо своєї осі в тому ж напрямку, що й саме Сонце. Очевидно, саме в цьому напрямку навколо світила рухався протопланетний газопиловий диск, у якому формувалися планети. Ще одна примітна особливість другої планети від Сонця — низька швидкість її обертання: повний оборот навколо осі триває 243 земні дні, тобто навіть довше за річний оберт планети навколо Сонця. Нагадаємо, він займає 225 земних діб. Ця унікальна для нашої системи ситуація залишається темою численних досліджень. Переважно вчені схиляються до думки, що в далекому минулому Венеру «розгорнуло» зіткнення з іншою великою кам’янистою планетою. За розрахунками, удар мав бути ковзним, тобто припасти по дотичній і обов’язково назустріч її початковому нормальному обертанню. Нещодавно астрофізик з Університету Сан-Паулу (Бразилія) Сільвіо Ферраз-Мелло запропонував альтернативну версію: за його розрахунками, ретроградне обертання Венери могло стати результатом плавної еволюції через надзвичайно щільну та важку атмосферу планети. Тиск на її поверхні приблизно у 90 разів перевищує земний. Дослідник виклав свої розрахунки у статті, доступній на сервері препринтів arXiv.org. Спочатку комп’ютерного моделювання він з’ясував, що станеться, якщо прямо зараз повністю позбавити Венеру її атмосфери. Виявилося, що в такому разі приблизно через 700 тисяч років «гола» планета перейде до звичайного проміжного обертання, а потім синхронізується зі своїм рухом навколо Сонця: рік дорівнюватиме добі, і Венера потрапить у припливне захоплення, як Місяць щодо Землі, — буде весь час повернена до Сонця однією і тією ж стороною. Це означає, що саме атмосфера відіграє ключову роль у нинішній своєрідній «поведінці» планети. Як пояснив учений, сонячне нагрівання на денному боці Венери утворює атмосферну опуклість, яка постійно трохи зміщена вперед у напрямку її обертання. Це створює крутний момент і прискорює обертання. Водночас гравітація Сонця, навпаки, прагне сповільнити планету. Таким чином, діють дві протиборчі сили. Це могло призвести як до прямого, так і до ретроградного обертання, але свою роль мав відіграти ще один фактор — перерозподіл маси планети в процесі формування атмосфери: значна кількість речовини вивільнялася з надр. За розрахунками, це додатково поступово уповільнювало Венеру і зрештою могло забезпечити перевагу сил на користь ретроградного обертання. Астрофізик вважає, що це не так уже й незвично, і під час відкриття нових екзопланет не варто дивуватися, якщо деякі з них обертаються «задом наперед». Щоправда, поки що для жодної з майже шести тисяч відомих екзопланет не вдалося достовірно визначити напрямок обертання навколо осі.