Жахливий бенкет у печері Ель-Мірадор: докази канібалізму в неолітичній Іспанії У надрах печери Ель-Мірадор, що в іспанському масиві Сьєрра-де-Атапуерка, археологи виявили докази моторошної події, яка сталася понад 5 700 років тому. Нове дослідження демонструє, що мешканці цієї місцевості могли влаштувати акт масового канібалізму, який, найімовірніше, став результатом міжгромадського насильства. Серед численних людських решток виявлено щонайменше 11 осіб – серед них діти та підлітки, чиї кістки мали численні сліди обробки. Знахідки свідчать про те, що ці люди були вбиті, оброблені, розчленовані, а згодом – з великою ймовірністю – з’їдені. Сліди шкірування, зняття м’яких тканин, ламання кісток, термічної обробки, а також подряпини, характерні для ножових порізів і навіть зубів, підтверджують, що ці дії були свідомими та цілеспрямованими. Ще більш приголомшливим є той факт, що всі жертви, згідно з радіовуглецевим аналізом, загинули приблизно в один і той самий час. Це вказує на одиничний, але масштабний акт насильства, який міг тривати кілька днів. Дослідження ізотопів стронцію доводить, що всі ці люди були місцевими мешканцями – не випадковими мандрівниками, а членами сусідніх громад. Палеоеколог Палміра Саладьє з Каталонського інституту людської палеоекології зазначає, що канібалізм є одним із найскладніших явищ для інтерпретації, оскільки його мотиви можуть бути як ритуальними, так і практичними. У цьому випадку, за словами дослідників, не йдеться ні про поховальні обряди, ні про голод – усе вказує на навмисну демонстрацію сили, жорстокості й покарання. Кістки, знайдені в печері, мають сліди так званого “полірування від котла” – коли кістки шліфуються в процесі варіння. Темні плями від спалювання та характерні надрізи свідчать про ретельне знання анатомії та цілеспрямовану обробку тіл. Деякі з решток мають навіть сліди від укусів, імовірно, людських зубів. Еволюційний антрополог Франсеск Маржинедас підкреслює, що швидкість подій та характер ушкоджень дозволяють припустити, що це була відповідь на збройне протистояння між аграрними громадами, можливо, за ресурси або території. У ті часи Іберійський півострів переживав активне заселення, що спричинило напругу між різними групами населення. Археозоолог Антоніо Родрігес-Ідальго додає, що насильство — не виняток, а частина людської природи. Навіть у простих, неієрархічних суспільствах можуть виникати спалахи жорстокості, де ворогів буквально знищували через поїдання — як форму остаточного приниження або контролю. Печера Ель-Мірадор стає важливим об’єктом для дослідження феномену канібалізму в доісторичні часи. Вона не тільки розкриває жорстокі сторінки нашого минулого, а й ставить нові запитання щодо ритуальних, символічних та культурних аспектів поводження з людським тілом у прадавніх спільнотах. Це дослідження дозволяє по-новому подивитися на складні соціальні динаміки неолітичного суспільства та його крайні форми поведінки, що виникали в умовах конфлікту. Результати дослідження опубліковані в журналі Scientific Reports.