Наші перші роки життя – це період інтенсивного навчання, проте більшість людей не можуть згадати події з цього часу. Це явище відоме як дитяча амнезія. Нове дослідження, опубліковане в журналі Science, кидає виклик поширеним уявленням про пам’ять немовлят. Вчені довели, що молодий мозок дійсно формує спогади, але чому вони стають недоступними в майбутньому? "Мене завжди захоплювала ця загадкова порожнеча в нашій особистій історії", – розповів Нік Турк-Браун, професор психології Єльського університету та провідний автор дослідження. Близько одного року діти починають активно вчитися: вони опановують мову, починають ходити, розпізнають обличчя, формують соціальні зв’язки тощо. "І все ж ми не пам’ятаємо жодного з цих моментів, що створює певний парадокс між високою здатністю до навчання та неможливістю згадати пережите", – зазначає Турк-Браун. Фрейд припускав, що ранні спогади витісняються, проте сучасні дослідження більше зосереджуються на ролі гіпокампу – частини мозку, відповідальної за збереження епізодичних спогадів. Гіпокамп у немовлят ще не повністю розвинений, що може пояснювати дитячу амнезію. Раніше досліди на гризунах показали, що нейронні патерни пам’яті, відомі як енграми, формуються в ранньому віці, але згодом стають недоступними. У лабораторних умовах їх вдавалося активувати за допомогою світлової стимуляції нейронів. Однак проведення подібних досліджень на людських немовлятах було складним завданням – маленькі діти не можуть залишатися нерухомими під час сканування мозку методом функціональної магнітно-резонансної томографії (fMRI). Як вчені змогли дослідити пам’ять немовлят? Команда Турк-Брауна знайшла рішення: вони використовували спеціальні методи, такі як м’які подушки, пустушки, улюблені іграшки та яскраві візерунки, щоб утримати увагу малюків і мінімізувати їхні рухи під час сканування. У дослідженні взяли участь 26 немовлят, яких розділили на дві групи: до року та старше року. Дітям показували зображення облич, предметів і пейзажів, а потім давали вибір між знайомими та новими зображеннями. Вчені відстежували, скільки часу вони дивилися на знайомі об'єкти – це і було показником їхньої пам’яті. Результати підтвердили, що гіпокамп активний у процесі запам’ятовування у дітей віком від одного року, але не у молодших немовлят. Також малюки, які краще впоралися із завданням, мали вищу активність гіпокампу. Чому ми не пам’ятаємо свої ранні роки? Редактори Science назвали експеримент "геніальним". Але головне питання залишається відкритим: що відбувається з цими ранніми спогадами? Є дві основні гіпотези: Спогади ніколи не зберігаються в довготривалій пам’яті. Вони залишаються в мозку, але стають недоступними. Турк-Браун схиляється до другої версії. Він зараз проводить нове дослідження, у якому тестує, чи можуть діти впізнати відео, записані з їхньої власної перспективи в молодшому віці. Попередні результати показують, що ці спогади можуть зберігатися до трьох років, а потім зникати. Вчені не виключають, що їх можна буде відновити в майбутньому. Джерело