З віком стає складніше пригадувати деякі речі, але це не означає, що всі види пам’яті слабшають однаково. Дослідження психологині Емілі Е. Девіс з Університету Торонто показало: неявна асоціативна пам’ять може зберігатися і в старшому віці.

Неявна асоціативна пам’ять — це зв’язки, засвоєні з досвіду, які впливають на наші реакції без свідомої спроби щось пригадати. Наприклад, побачивши собаку сусіда, людина може мимоволі згадати самого сусіда.

У дослідженні взяли участь 28 людей віком від 18 до 29 років і 25 людей віком від 60 до 80 років. Під час сканування мозку учасникам показували зображення звичайних предметів, на які накладали назви інших предметів. Вони мали швидко визначити, чи помістяться ці речі разом у типову шухляду письмового столу. Запам’ятовувати пари їх не просили.

Кожну пару зображення і слова показували двічі. Пізніше частина пар залишалася незмінною, а частину переставляли. Учасники відповідали швидше, коли бачили вже знайому пару. Такий ефект називають асоціативним праймінгом: попередній досвід впливає на реакцію, навіть якщо людина не намагається свідомо пригадати інформацію.

У середньому знайомі пари прискорювали відповіді молодших учасників приблизно на 16 мілісекунд, а старших — на 34 мілісекунди. Однак старші люди загалом відповідали повільніше. Пряме порівняння не виявило статистично значущої різниці між віковими групами, тож результати не свідчать, що пам’ять старших учасників була кращою.

Наступного дня 46 учасників пройшли онлайн-тест: їм показували зображення й пропонували вибрати одне з двох слів, яке раніше з ним поєднувалося. Молодші відповідали правильно приблизно у 65% випадків, старші — у 59%. Обидві групи впоралися краще, ніж можна було б очікувати навмання, але молодші були точнішими.

Сканування показало, що знайомі пари пов’язувалися зі змінами активності в окремих ділянках мозку. Загалом дослідники не виявили вікових відмінностей у цих широких закономірностях. Водночас у задній частині правого гіпокампа — структури, пов’язаної з пам’яттю та поєднанням інформації, — у старших учасників спостерігалася вища активність у відповідь на знайомі пари. Цей результат з’явився лише в одному з кількох аналізів окремих ділянок і не був помітний під час аналізу всього мозку.

Дослідники також вивчали периринальну кору, яка бере участь у розпізнаванні предметів. Учасники з вищою активністю цієї ділянки у відповідь на переставлені пари демонстрували сильніший ефект праймінгу. Втім, пояснення, що ця зона допомагає сприймати зображення і слово як єдине ціле, у межах експерименту не перевіряли.

Автори вважають, що неявні тести можуть бути чутливим способом оцінювати пам’ять у старшому віці. Але вибірка була невеликою, а групи відрізнялися за рівнем освіти та словниковим запасом. Крім того, дослідники порівнювали людей різного віку, а не спостерігали за тими самими учасниками протягом тривалого часу.

Результати опублікували як препринт на сервері bioRxiv. Це означає, що робота ще не пройшла рецензування; за словами Девіс, стаття перебуває на розгляді. Дослідження не перевіряло методи тренування пам’яті чи лікування, тож для висновків про практичну користь потрібні подальші роботи.

Цікавий факт

У цьому експерименті учасників не просили запам’ятовувати пари предметів: дослідники оцінювали пам’ять за тим, наскільки швидко люди реагували на вже знайомі поєднання.