Нова знахідка в Південній Африці допомогла уточнити історію еволюції людини. Міжнародна команда дослідників проаналізувала скам’янілості з печери Дрімолен поблизу Йоганнесбурга й отримала додаткові докази того, що Homo erectus існував уже близько 2 мільйонів років тому. Це приблизно на 200 000 років раніше, ніж свідчили раніше відомі рештки дорослих представників цього виду з інших місць. Результати дослідження опублікували в журналі Annals of Human Biology. Вони також проливають світло на еволюцію іншого давнього родича людини — Paranthropus robustus. Доросла скам’янілість допомогла уточнити хронологію Homo erectus, назва якого перекладається як «людина прямоходяча», відіграв важливу роль в еволюції наших предків. Представники цього виду мали довші ноги й коротші руки порівняно з більш ранніми гомінінами — особливості, пов’язані з пристосуванням до пересування на землі. У центрі нового дослідження опинилася скам’янілість DNH 127 — фрагмент черепа дорослого представника Homo erectus. За словами археолога Джессі Мартіна з австралійського університету Ла-Троба, ця знахідка надає додаткові докази того, що вид з’явився в Південній Африці близько 2 мільйонів років тому. Подібне датування вже обговорювали раніше: у печері Дрімолен знайшли інший фрагмент черепа, DNH 134, який також віднесли до цього періоду. Однак він належав маленькій дитині віком приблизно 2–4 роки. Через це порівнювати його з рештками дорослих особин було складніше. Нове дослідження охопило 18 скам’янілостей. Науковці визначали видову належність за фізичними характеристиками кісток, а вік знахідок оцінювали за геологічними методами, зокрема радіометричним датуванням. Два давні родичі людини жили поруч Окрім решток Homo erectus, дослідники пов’язали 14 скам’янілостей із Paranthropus robustus — видом із масивними щелепами та великими зубами, пристосованими до пережовування твердої їжі. Обидва види мешкали на одній території приблизно 2 мільйони років тому. Водночас їхня еволюція відбувалася по-різному. У Homo erectus поступово збільшувався мозок і зменшувалися зуби, тоді як у Paranthropus robustus збільшувалися зуби та посилювалися жувальні м’язи, що відображалося у формі щелеп. За словами Мартіна, у дослідженому місці Paranthropus robustus траплявся більш ніж удесятеро частіше, ніж Homo erectus. Це показує, що успіх еволюційної лінії не був очевидним наперед: вид, який згодом зник, у той час міг бути значно численнішим. Нові рештки Paranthropus robustus також виявили раніше не описані особливості будови щелепи та широкий діапазон анатомічних відмінностей. Це допомагає вченим простежити, як змінювався вид протягом часу. Що знахідки розповідають про еволюцію людини Печера Дрімолен розташована в районі, відомому як «Колиска людства», де виявили численні рештки давніх гомінінів. Ця територія дає змогу досліджувати не лише окремі види, а й те, як різні представники людської еволюційної гілки співіснували. Нові дані доповнюють картину, у якій еволюція не була простою послідовністю: один вид зникає — інший одразу займає його місце. Натомість різні види могли жити одночасно, конкурувати за ресурси та розвиватися в різних напрямках. Водночас дослідники застерігають від остаточних висновків. Знайдені рештки є переважно невеликими фрагментами, тому для підтвердження присутності обох видів у цьому регіоні саме 2 мільйони років тому потрібні подальші дослідження. Науковці сподіваються, що аналіз уже знайдених і майбутніх скам’янілостей допоможе з’ясувати, чому еволюційна лінія Paranthropus robustus зрештою зникла, тоді як Homo erectus став одним із важливих представників еволюції роду Homo. Головне значення відкриття полягає не в тому, що воно встановлює точну дату появи всіх предків людини, а в тому, що додає вагомі докази раннього існування Homo erectus і допомагає краще зрозуміти складну історію нашої еволюції.