Сивина, яку більшість людей сприймає як звичайну ознаку старіння, може виявитися не просто зміною кольору волосся, а частиною складного захисного механізму нашого організму. Нове дослідження японських учених показало, що процес посивіння волосся може бути своєрідним «запобіжником» проти розвитку раку шкіри, зокрема меланоми. Команда під керівництвом професорки Емі Нісімура та доцента Ясуакі Мохрі з Токійського університету дослідила, як стовбурові клітини, що відповідають за пігментацію волосся, реагують на ушкодження ДНК. Ці клітини, відомі як меланоцитарні стовбурові клітини (McSC), утворюють меланоцити — клітини, що виробляють пігмент меланін, який надає волоссю та шкірі колір. У нормальних умовах McSC постійно оновлюються й підтримують природну пігментацію. Але коли ДНК у цих клітинах пошкоджується, вони опиняються перед вибором: або перетворитися на зрілі клітини, що більше не діляться, або ж залишитися активними — з ризиком перетворення на ракові. Генотоксичні пошкодження призводять до різних наслідків у стовбурових клітинах меланоцитів (McSCs). Під впливом цитотоксичних генотоксинів, таких як рентгенівське опромінення, самооновлення McSCs порушується, що призводить до виснаження та посивіння волосся. У гомеостазі McSCs підтримують самооновлення та пігментний баланс. Однак канцерогенні генотоксини сприяють передачі сигналів KIT та змінюють метаболізм арахідонової кислоти, що призводить до появи клонів-засновників меланоми та прогресування до меланоми. Авторство: Емі К. Нішімура з Токійського університету, Японія У своїх експериментах на мишах дослідники виявили, що при певному типі ушкодження ДНК, зокрема при розривах подвійних ланцюгів, стовбурові клітини запускають особливу програму самознищення — так зване «сенесцентно-залежне дозрівання». Під час цього процесу McSC остаточно перетворюються на зрілі клітини й припиняють ділитися. У результаті волосся втрачає пігмент і сивіє. Цей механізм активується через сигнальний шлях p53–p21 — відомий «охоронець» клітинного геному, який не дозволяє пошкодженим клітинам продовжувати поділ. Проте не завжди цей захист спрацьовує. Коли McSC піддаються впливу певних канцерогенів — наприклад, ультрафіолетового випромінювання або хімічних сполук, таких як 7,12-диметилбенз(а)антрацен, — вони можуть оминути цей безпечний шлях. Замість того, щоб старіти і зникати, клітини зберігають здатність до поділу, починають активно розмножуватися та накопичувати мутації. У результаті з них можуть формуватися ракові клони, що стають початком меланоми. Професорка Нісімура пояснює: «Наші результати показують, що одна й та сама популяція стовбурових клітин може поводитися по-різному — або виснажувати себе через дозрівання, або, навпаки, неконтрольовано розмножуватися — залежно від типу стресу та сигналів навколишнього середовища». Отже, посивіння волосся — це не просто естетичний ефект часу, а своєрідна біологічна стратегія виживання. Коли стовбурові клітини вирішують «піти на спокій», вони фактично жертвують пігментацією, аби не допустити перетворення на потенційно небезпечні ракові клітини. Дослідники наголошують: це не означає, що сивина безпосередньо захищає від раку, але сам процес, який до неї призводить, є прикладом природного очищення тканин від пошкоджених клітин. Якщо цей механізм порушується, ризик розвитку пухлин може зрости. Таким чином, нове відкриття пов’язує два, на перший погляд, несумісні процеси — старіння та онкологію — в єдину історію про клітинну рівновагу. Посивіння може бути не ознакою слабкості, а доказом того, що наш організм продовжує боротися, обираючи здоров’я замість кольору.