Сонце здається далеким і незмінним, але навіть на цій розпеченій кулі плазми існує дивовижно знайоме явище — дощ. Не водяний, а плазмовий: мільйони тонн перегрітого газу падають назад на поверхню зірки зі швидкістю сотень кілометрів на секунду. І тепер учені нарешті з’ясували, чому на Сонці йде дощ. Команда астрофізиків із NASA та Європейського космічного агентства (ESA) провела нове дослідження, яке розкрило фізичну природу цього явища, відомого як сонячний дощ. За допомогою спостережень із сонячної обсерваторії Solar Dynamics Observatory та моделювання на суперкомп’ютерах, вони виявили, що дощ із плазми виникає через складну взаємодію магнітних полів Сонця та гарячої плазми. Як народжується «сонячний дощ» Під час сонячних спалахів або корональних викидів маси температура плазми сягає кількох мільйонів градусів. Розігріті потоки піднімаються високо над поверхнею, формуючи арки заввишки у тисячі кілометрів. Але з часом магнітні лінії, які втримують плазму, втрачають стабільність. Газ охолоджується, згущується й починає падати вниз, створюючи вогняні потоки, схожі на дощ. «Ці плазмові краплі випаровуються, перш ніж торкнутися поверхні Сонця, але залишають за собою яскраві сліди — схожі на комети, що падають угору», — пояснює астрофізик Лора Шеффер із NASA. За словами дослідників, сонячний дощ — це не просто красиве видовище. Він виконує важливу функцію в атмосфері Сонця, допомагаючи розсіювати надлишкову енергію після потужних спалахів і запобігаючи перегріванню корони. Як це впливає на Землю Розуміння механізму утворення сонячного дощу має практичне значення. Такі процеси допомагають ученим точніше прогнозувати космічну погоду — потоки заряджених частинок, які можуть впливати на супутники, системи зв’язку та енергомережі на Землі. Дані спостережень дозволяють моделювати активність Сонця з безпрецедентною точністю. Це дає змогу завчасно попереджати про магнітні бурі й краще захищати технологічну інфраструктуру нашої планети. Сонце — живий організм нашої системи Попри свою стабільність, Сонце залишається динамічним і мінливим світом. У його короні відбуваються постійні цикли охолодження й нагріву, що нагадують земні процеси. Тільки замість хмар і води там — магнітні поля й потоки плазми, а замість блискавок — сонячні спалахи, які освітлюють космос на мільйони кілометрів навколо. Дослідження підтверджує, що навіть у найгарячішому куточку нашої системи діють ті самі природні закони, що і на Землі. І тепер ми розуміємо: коли на Сонці «йде дощ», воно просто балансує власну енергію — як і будь-яка планета чи жива система у Всесвіті.