Обличчя з глибини часу: як цифрова реконструкція змінила наше уявлення про Homo erectus Череп, якому півтора мільйона років, рідко може «розповісти» щось нове. Але саме це сталося з викопною знахідкою з Ефіопії, відомою під кодовою назвою DAN5. Завдяки сучасним цифровим технологіям вчені вперше відновили його обличчя — і воно виявилося зовсім не таким, як очікували. Міжнародна команда дослідників створила віртуальну модель черепа раннього представника Homo erectus. Результат здивував: при відносно «просунутій» формі мозкової коробки обличчя зберегло напрочуд архаїчні риси, які більше нагадують більш давніх представників роду Homo. Чому DAN5 настільки важливий Знахідка походить з району Гона в Ефіопії — ключового регіону для вивчення ранньої еволюції людини. Саме тут зафіксовано одні з найдавніших слідів Homo віком близько 2,8 мільйона років. DAN5 датується приблизно 1,5 мільйона років тому, тобто належить до періоду, коли Homo erectus уже існував, але ще не став однорідним видом. Череп зберігся фрагментарно: зуби, частини лицевого відділу, уламки кісток. Протягом року науковці за допомогою мікро-КТ сканування буквально «склеювали» його в цифровому просторі, звіряючи найдрібніші деталі — від швів до розташування зубних лунок. Мозаїка еволюції: старе і нове в одному обличчі Реконструкція показала дивне поєднання рис. Плаский переніс і великі корінні зуби виглядають дуже примітивно. Водночас надбрівні дуги та форма черепного склепіння чітко відповідають Homo erectus. Це означає, що різні частини черепа еволюціонували з різною швидкістю. Мозок і пов’язані з ним структури могли змінюватися швидше, тоді як обличчя й зуби зберігали старі адаптації, пов’язані з харчуванням або диханням. Не все вирішує розмір мозку Об’єм мозкової порожнини DAN5 становить близько 598 см³ — показник, який перетинається з іншими ранніми Homo. Тому для розрізнення видів і популяцій вчені звертають увагу на форму носа, щелеп, зубів і надбрівних дуг. Статистичний аналіз форми обличчя показав: DAN5 ближчий до більш ранніх африканських Homo, ніж до класичних Homo erectus зі Східної Африки, наприклад з району озера Туркана. Що це означає для походження Homo erectus Найдавніші позаафриканські знахідки Homo erectus відомі з Дманісі в Грузії й датуються близько 1,8 мільйона років. Якщо ж в Африці існували «перехідні» популяції з архаїчними рисами, це ускладнює гіпотезу, що вид сформувався за межами континенту. Нові дані натякають: Homo erectus міг еволюціонувати в Африці не як єдина лінія, а як кілька популяцій із власними особливостями, які інколи змішувалися між собою. Кам’яні знаряддя і мінливе середовище Поруч із DAN5 знайдено олдувайські кам’яні знаряддя — прості відщепи й ядра. Водночас у регіоні вже з’являлися більш складні ашельські інструменти. Це свідчить, що технології могли змінюватися швидше, ніж анатомія. Усе це відбувалося в динамічному ландшафті Східноафриканського рифту, де клімат і довкілля змінювалися дуже швидко, створюючи ізольовані середовища для окремих груп людей. Що далі DAN5 не дає остаточної відповіді на питання, де саме виник Homo erectus. Але він чітко показує: рання еволюція людини була складнішою, ніж пряма лінія від «примітивного» до «сучасного». Подальші знахідки черепів віком від одного до двох мільйонів років, а також розвиток цифрових методів реконструкції, можуть остаточно змінити наше уявлення про те, як формувався наш рід. Дослідження опубліковане в журналі Nature Communications.