Марс вкритий дивними долинами — але що їх створило? Поверхня Марса — це справжня геологічна мозаїка з кратерів, каньйонів і дивних ярів, які тягнуться на десятки кілометрів. На перший погляд здається, що ці канали створила вода, адже вони виглядають як русла пересохлих річок. Але сучасні умови на планеті роблять це майже неможливим. Температура на Марсі опускається до –100°C, а атмосферний тиск у сотні разів нижчий, ніж на Землі — вода просто не може існувати в рідкому стані. Як учені вперше помітили марсіанські яри Перші знімки цих дивних утворень з’явилися наприкінці 1990-х років, коли орбітальний апарат NASA Mars Global Surveyor передав на Землю фото схилів кратерів і гірських хребтів. На зображеннях чітко видно глибокі долини, схожі на потоки, які колись текли по поверхні. Це стало сенсацією: здавалося, що на Марсі не все так мертво, як вважали. Однак, коли почалися більш детальні дослідження, стало зрозуміло, що не все так просто. Нові знімки високої роздільної здатності показали, що деякі з цих ярів утворилися зовсім недавно — можливо, лише кілька сотень років тому. Чи могла вода створити канали на Марсі? Одна з головних гіпотез — у минулому Марс мав тепліший клімат і густішу атмосферу. Під час цих “вологих епох” лід під поверхнею міг танути, утворюючи короткочасні водні потоки. Вони змивали пил і каміння, залишаючи по собі канали, які ми бачимо сьогодні. Втім, більшість сучасних ярів виглядає занадто “молодо”, щоб бути слідами древніх річок. Саме тому вчені звернули увагу на інше пояснення — вуглекислотний лід (сухий лід). “Сухі лавини” та марсіанські зсуви Коли на Марсі настає зима, поверхня покривається тонким шаром вуглекислотного льоду. Навесні, коли температура підвищується, цей лід сублімує — тобто перетворюється безпосередньо з твердого стану в газ. Газові потоки, вириваючись назовні, зміщують пил і каміння, створюючи міні-зсуви, схожі на русла потоків. Цей процес добре пояснює, чому нові канали з’являються саме взимку та навесні — і без участі води. Таким чином, яри Марса можуть бути результатом “сухої ерозії”, де головну роль відіграють сезонні зміни льоду CO₂. Чи могла на Марсі все ж текти вода? Деякі структури на Марсі залишають сумнів у “сухій” теорії. Вони надто глибокі, мають вигнуті русла та відкладення, які зазвичай утворюються тільки під дією рідкої води. Це натякає, що вода могла все ж брати участь у формуванні певних долин — можливо, під поверхнею або в дуже обмежених умовах, коли температура на короткий час перевищувала точку замерзання. Такі умови могли виникати під час зміни нахилу осі обертання Марса, коли клімат ставав теплішим, а підповерхневий лід починав танути. Що планують зробити NASA та ESA Щоб остаточно розібратися, NASA та Європейське космічне агентство (ESA) планують використати нові місії. Орбітальні апарати, такі як Mars Reconnaissance Orbiter, уже надають фото надвисокої роздільності, а майбутні роботизовані зонди можуть досліджувати ґрунт безпосередньо на схилах ярів. Мета — знайти мінерали, які могли утворитися у водному середовищі, або підтвердити наявність підповерхневого льоду. Такі відкриття можуть кардинально змінити наше розуміння геології Марса і навіть можливостей існування там життя. Марс залишається планетою загадок Сьогодні ми знаємо, що поверхня Марса — це не просто мертва пустеля, а динамічне середовище, яке продовжує змінюватися. Яри, кратери та дивні долини — це підказки, що колись Марс був іншим. І навіть якщо нинішні потоки створює не вода, а сухий лід, вони доводять: планета все ще жива у своєму ритмі. Одного дня майбутні місії можуть знайти остаточну відповідь. А поки що яри Марса залишаються мовчазним свідченням того, що навіть без води планета може “текти”.