Новини України
Підбірка новин з українських джерел

Вчений припускає, що Туринська плащаниця не покривала тіло Христа
Зображення, яке століттями викликало суперечки й захоплення, знову стало об’єктом наукової дискусії. Мова йде про Туринську плащаницю — знамените полотно, яке, за віруваннями, нібито зберегло відбиток тіла Ісуса Христа після розп’яття. Проте нове дослідження, засноване на цифровому моделюванні, ставить під сумнів цю традиційну версію походження артефакту.
Бразильський дизайнер і 3D-моделювальник Чічеро Моразес, який спеціалізується на історичних реконструкціях облич, провів комп’ютерне моделювання, щоб визначити, як поводиться тканина при накриванні людського тіла в порівнянні з рельєфною скульптурою. Його висновок вказує на те, що плащаниця, найімовірніше, була створена не шляхом контакту з тривимірною фігурою, а з плоским рельєфом — наприклад, кам’яним, дерев’яним чи металевим барельєфом, на який могла бути нанесена фарба або пігмент у точках дотику.
На відміну від симетричних відбитків, які були б викривлені при натягуванні тканини на об’ємне тіло, зображення на плащаниці має властивості, характерні для поверхневого контакту — воно позбавлене глибини, а його форма майже не спотворена. Цей ефект Моразес пояснив через явище, відоме як «ефект маски Агамемнона», коли відбиток об’ємного об’єкта на пласкій поверхні виглядає неприродно розширеним. Саме так поводиться тканина, коли її прикладають до справжнього людського обличчя. У випадку з Туринською плащаницею цього не спостерігається, що на користь гіпотези про її створення на рельєфі.
Цікаво, що вірогідна дата виготовлення плащаниці, визначена за допомогою радіовуглецевого аналізу ще у 1989 році, припадає на період між 1260 і 1390 роками. Це підтверджує версію про її середньовічне походження. Якраз у цей час у Європі були популярними низькорельєфні зображення святих на надгробках і вівтарях, що цілком відповідає припущеному способу створення плащаниці.
Хоча дослідження Моразеса не відповідає на всі запитання щодо методів і матеріалів виготовлення реліквії, його висновки посилюють версію про штучне походження зображення. Він наголошує, що використані цифрові технології дають змогу з нової точки зору переосмислювати історичні артефакти, поєднуючи науку, мистецтво і технології в єдину дослідницьку платформу.
Попри це, деякі історики, зокрема професор християнської історії Андреа Ніколотті з Туринського університету, вважають, що нові результати не є революційними. За його словами, ідея про неможливість створення такого зображення шляхом контакту з тілом була відома ще з XVII століття.
Незалежно від того, наскільки це відкриття змінює наше сприйняття Туринської плащаниці, воно ще раз демонструє цінність сучасних технологій у розв’язанні давніх історичних загадок — без міфів, але з точністю й увагою до деталей.