Вчені з Іспанії виявили новий механізм, що може пояснити підвищений ризик розвитку хвороби Альцгеймера у носіїв генетичного варіанту APOE4. Дослідники з Інституту досліджень Сан-Пау (IR Sant Pau), лікарні Sant Pau та Іспанської біомедичної мережі з вивчення діабету та метаболічних захворювань з’ясували, що у пацієнтів із цим типом деменції порушується транспорт холестерину до нейронів. Результати роботи опубліковані у Journal of Lipid Research. Холестерин є критично важливою молекулою для роботи мозку: він забезпечує формування клітинних мембран, передачу сигналів у синапсах та утворення мієліну. На відміну від інших органів, мозок не отримує холестерин із кровотоку через гематоенцефалічний бар’єр, тому залежить від внутрішніх механізмів його виробництва та транспорту. Гліальні клітини синтезують холестерин і передають його у вигляді ліпопротеїнів до нейронів. Саме цей етап, як з’ясували науковці, порушується у пацієнтів з Альцгеймером. Аналіз спинномозкової рідини десяти хворих та десяти здорових людей із когортного дослідження SPIN показав, що астроцити здатні виділяти холестерин у нормальному обсязі, однак нейрони хворих значно гірше його поглинають. Подальші експерименти вказали на роль APOE4 — варіанту гена аполіпопротеїну Е, який давно вважають найпотужнішим відомим генетичним фактором ризику. Коли дослідники створили наночастинки ліпопротеїнів із різними формами цього білка, виявилося, що APOE4 істотно знижує ефективність доставки холестерину нейронам порівняно з більш поширеним APOE3. Додатковий протеомний аналіз ліпопротеїнів виявив 239 асоційованих із ними білків, з яких 27 були змінені у пацієнтів з Альцгеймером. Водночас жодна з відмінностей безпосередньо не стосувалася білків, що відповідають за метаболізм холестерину. Це свідчить, що на перебіг хвороби впливають і інші механізми — зокрема запальні процеси, адгезія клітин та деградація білків. За словами керівниці проєкту докторки Міреї Тондо, результати не доводять, що дефіцит холестерину є прямою причиною хвороби, проте підтверджують його роль у підвищеній вразливості нейронів. Це відкриває новий напрям для досліджень у галузі церебрального ліпідного метаболізму, особливо в осіб із генетичним ризиком. Вчені вже розпочали нову роботу, щоб перевірити, чи спостерігається подібний механізм у людей із синдромом Дауна, які також мають підвищену ймовірність розвитку Альцгеймера. Ці відкриття підкреслюють, що пошук терапій для деменції повинен враховувати не лише класичні аспекти нейродегенерації, а й глибинні порушення в обміні ліпідів мозку.