Космічний апарат уперше успішно запустив Hall-ефектний двигун, який використовує не ксенон чи криптон, а звичайний твердий цинк. Найцікавіше те, що експериментальний двигун не просто запрацював у космосі — його робота дала вимірювану зміну траєкторії супутника. Перший запуск відбувся з першої спроби Технологію Starlight розробила компанія Muon Space. Її випробували на спеціальному космічному апараті SERT-III, створеному саме для тестування двигунів та іншого обладнання. Запуск відбувся 1 липня 2026 року. За даними компанії, двигун успішно запрацював із першої спроби, а телеметрія відповідала результатам попередніх наземних випробувань. Орбітальне стеження також зафіксувало зміну траєкторії апарата, яка відповідала очікуваній тязі. Про випробування 10 вересня повідомило видання Interesting Engineering, повідомляє NNews із посиланням на Interesting Engineering. Чому саме цинк став головною деталлю експерименту Hall-ефектні двигуни вже давно використовуються для ефективного переміщення супутників на орбіті. Зазвичай як робоче тіло в них застосовують благородні гази, зокрема ксенон або криптон. Проблема полягає у способі їх зберігання. Газ потрібно утримувати під високим тиском, а це означає додаткові резервуари та складнішу конструкцію. Starlight використовує принципово інший підхід: паливом служить твердий цинк. За кімнатної температури він залишається стабільним і не потребує герметичного резервуара високого тиску. Крім того, за даними Muon Space, цинк дешевший за традиційні благородні гази та має ширшу сировинну базу. Для супутників це важливо не лише через ціну самого палива. Чим простіша система його зберігання, тим легше потенційно інтегрувати двигун у компактний космічний апарат. Як двигун перетворює метал на тягу Якщо спростити, Hall-ефектний двигун можна уявити як систему, яка перетворює паливо на потік заряджених частинок і викидає їх із високою швидкістю. У Starlight твердий цинк спочатку подається до двигуна, де його випаровують. Далі матеріал іонізується, а електричні та магнітні поля керують рухом заряджених частинок. Коли ці частинки залишають двигун, виникає реактивна тяга, яка поступово змінює швидкість і траєкторію космічного апарата. Тяга Hall-ефектних двигунів невелика порівняно з хімічними ракетними двигунами. Але вони можуть працювати набагато ефективніше з точки зору використання робочого тіла, що робить їх придатними для тривалих орбітальних маневрів. Найцікавіше в тесті — не лише сам запуск Інженери SERT-III перевіряли не тільки те, чи зможе двигун запрацювати в умовах мікрогравітації. Навколо двигуна встановили датчики, які мали показати, скільки матеріалу з його струменя осідає на космічному апараті. Це важливо, адже частинки або пари робочого тіла можуть забруднювати поверхні супутника та впливати на його обладнання. Результат виявився кращим за консервативні передстартові моделі: датчики Thermoelectric Quartz Crystal Microbalance зафіксували менше осадження цинку поблизу двигуна, ніж передбачали ці моделі. Це не означає, що проблему повністю вирішено. Але отримані в космосі дані допоможуть точніше моделювати поведінку цинку після виходу з двигуна. Що було відомо до цього Hall-ефектні двигуни є перевіреною технологією електричної тяги. Їхня перевага — можливість ефективно виконувати тривалі маневри, наприклад піднімати орбіту супутника, підтримувати його положення або поступово зводити апарат з орбіти. Новизна Starlight полягає саме у робочому тілі. Замість газу, який потрібно зберігати під високим тиском, система використовує твердий метал. Теоретично це може спростити частину паливної системи та зменшити залежність від постачання спеціальних благородних газів. Саме тому орбітальний тест був важливим: наземні стенди можуть показати, як двигун працює, але не відтворюють усіх умов реального польоту. Де така технологія може знадобитися Muon Space заявляє, що Starlight призначений для малих і середніх супутників. Серед потенційних завдань — підняття орбіти, підтримання положення апарата та контрольоване сходження з орбіти. Для супутникових угруповань це може мати практичне значення. Якщо один і той самий тип двигуна встановлюється на десятки або сотні апаратів, навіть відносно невелике спрощення конструкції чи здешевлення палива може мати значний ефект на масштабі всієї системи. Водночас наразі йдеться саме про успішну демонстрацію технології, а не про доведену перевагу цинку над ксеноном чи криптоном у всіх космічних сценаріях. 💡 Цікаво знати SERT-III спеціально створили для випробування силової установки. Це дозволило Muon тестувати експериментальний двигун, не встановлюючи його одразу на основний комерційний супутник. Такий підхід знижує ризик для інших місій і водночас дає інженерам можливість зібрати детальні дані про роботу двигуна в реальному космосі. ❓ Чи означає це, що ксенон більше не потрібен? Ні. Успішний тест Starlight демонструє можливість використання твердого цинку в Hall-ефектній електричній тязі. Але він не доводить, що цинк уже став універсальною заміною ксенону або криптону. Наступний етап — перевірити надійність системи, виробництво та поведінку струменя двигуна під час подальших випробувань. Muon Space очікує, що нинішнє покоління Starlight зможе потрапити на клієнтські супутники до кінця 2026 року. Компанія також розробляє збільшену версію Gen2, яку планує випробувати на орбіті в першому кварталі 2027 року. Чому це важливо Успішний запуск Starlight показав, що твердий метал може працювати як робоче тіло Hall-ефектного двигуна безпосередньо в космосі. Це відкриває ще один варіант електричної тяги, особливо для супутників, де важливі компактність системи, доступність палива та простота його зберігання. Головне питання тепер не в тому, чи може цинк працювати. Орбіта вже дала на це позитивну відповідь. Питання в іншому — наскільки надійним і конкурентним він виявиться після тривалої експлуатації. Саме наступні місії покажуть, чи залишиться Starlight цікавим космічним експериментом, чи твердий цинк справді стане новим практичним варіантом для супутникової тяги.