На скелях, над прірвами й у важкодоступних ущелинах Азії археологи протягом десятиліть знаходять дивовижні поховання — труни, підвішені просто в повітрі або закріплені у вертикальних стінах гір. Ці «висячі труни» й досі залишаються однією з найбільш загадкових поховальних традицій стародавнього світу. Попри значні відмінності між культурами, які практикували такий обряд, дослідники все частіше помічають спільні риси. І що дивніше — багато народів, розділених тисячами кілометрів і не знаючи одне про одного, приходили до дуже схожих рішень щодо поховання померлих. Навіщо ховати померлих на скелях Археологи вважають, що в основі традиції лежало одразу кілька практичних і символічних причин. По-перше, висота захищала останки від диких тварин, повеней та можливого осквернення. По-друге, такі поховання були добре помітними здалеку — вони позначали територію роду або громади й нагадували про присутність предків. Не менш важливим був і духовний сенс. У багатьох віруваннях висота асоціювалася з небом, богами та переходом у потойбічний світ. Розміщуючи труни між землею і небом, люди ніби допомагали душам померлих здійснити цей перехід. Традиція без кордонів Подібні поховання відомі в Китаї, Південно-Східній Азії, на островах Тихого океану. Дослідники також вказують на схожі практики на Тайвані та в Індонезії. При цьому немає доказів, що всі ці народи мали прямі контакти між собою. Саме тому вчених особливо цікавить питання: чи поширювалася традиція разом із міграціями людей, чи різні спільноти незалежно винайшли однаковий ритуал? Генетика допомагає археології Сучасні методи, зокрема геномний аналіз, поступово проливають світло на цю загадку. Науковці з CAS (Китайської академії наук) планують зібрати більше зразків із ранніх місць із висячими трунами у китайській провінції Фуцзянь, а також у Південно-Східній Азії та регіоні Тихого океану. Мета — з’ясувати, ким були ці люди, як вони були пов’язані між собою та чи справді існував єдиний шлях поширення цього поховального звичаю. «Майбутні дослідження з більшою кількістю зразків і з більшої кількості пам’яток необхідні, щоб перевірити запропоновану модель поширення традиції висячих трун», — зазначають автори досліджень. Загадка, що ще чекає на відповіді Сьогодні висячі труни залишаються мовчазними свідками того, як стародавні суспільства осмислювали смерть, простір і зв’язок із предками. І хоча багато деталей цих ритуалів втрачено, нові наукові інструменти дають шанс поступово відновити цю картину. Дослідження, присвячені цій темі, опубліковані в наукових журналах Nature Communications, iScience