Одним із перших підтверджених передбачень загальної теорії відносності є гравітаційне відхилення світла зірок. Цей ефект вперше спостерігався у 1919 році під час повного сонячного затемнення. Оскільки зорі виглядають як точки світла, ефект проявляється у вигляді видимого зміщення їхнього положення поблизу затемнення. Проте цей феномен має ширше застосування. Якщо далеку галактику закриває ближча, частина її світла піддається гравітаційному лінзуванню, обгинаючи ближчу галактику. У результаті ми отримуємо спотворене та збільшене зображення далекої галактики, що дозволяє спостерігати найвіддаленіші зорі Всесвіту. Але, мабуть, найефектнішим проявом гравітаційного лінзування є так зване кільце Ейнштейна. Це відбувається, коли далека галактика ідеально розташована за ближчою, а її світло викривляється у вигляді світлового кільця. Альберт Ейнштейн знав про цей ефект, але у 1936 році заявив, що «немає надії спостерігати це явище безпосередньо». Проте він не міг передбачити можливостей сучасних телескопів. Зараз астрономи вже виявили десятки кілець Ейнштейна, і один із найкрасивіших прикладів нещодавно зафіксував телескоп JWST. На зображенні нижче можна побачити цей ефект: ближча еліптична галактика є частиною великого скупчення SMACS J0028.2-7537. Яскравіша і більш кольорова спіральна галактика, схожа на Чумацький Шлях, розташована значно далі, але ідеально вирівняна, щоб створити майже досконале кільце. Цей ефект можливий лише завдяки нашій унікальній точці спостереження. Астрономи з інших галактик, ймовірно, не змогли б побачити таку картину. Ще один доказ того, що краса залежить не тільки від погляду спостерігача, а й від місця, з якого він дивиться. Ви можете знайти ще більше вражаючих знімків на сайті JWST Image of the Month. Читайте оригінальну статтю.