Уявіть мармурові стіни, розписані фресками, мозаїки під ногами і чани для купання. А тепер приберіть воду, поставте туди кам’яний прес і почніть давити оливи. Саме так, за новим дослідженням, закінчилася історія однієї з римських лазень у Туреччині – і почалася зовсім інша, куди практичніша. Повідомляє T4 з посиланням на archaeologymag.com. Йдеться про Малу лазню в Антиохії ад Крагум, давньому місті на південному узбережжі сучасної Туреччини. Дослідники знайшли там кам’яні преси, оливковий млин, жолоби для стікання рідини й величезні чани, вбудовані просто в стару лазневу споруду. Результати опубліковані в Journal of Roman Archaeology, і це, за словами авторів, найбільша агропереробна установка, яку досі знаходили в цьому місті. Що саме знайшли в Малій лазні Сама лазня з’явилася наприкінці II або на початку III століття нашої ери. Приміщення були з мармуровим оздобленням, розписаними стінами й детальними мозаїками – тобто цілком собі статусний об’єкт, а не сарай на околиці. Але десь у пізньоримські часи купання тут припинилося, і північну половину будівлі серйозно перебудували під виробництво. Масштаб змін вражає. Через головну залу звели нову стіну, з одного боку якої встановили ротаційний млин типу trapetum – такий використовували переважно для подрібнення оливок перед віджимом олії. З іншого боку під прорізом у новій стіні розмістили велике кам’яне ложе преса. Поруч лежав повторно використаний мармуровий блок – він правив за противагу для важільно-гвинтового преса. Ложе преса має розміри приблизно 1,28 на 1,03 метра. У його поверхні вирізали п’ять жолобів, якими стікала рідина після віджиму. Противага стояла нижче рівня ложі, тож, щоб її встановити, робітникам довелося прорізати давнішу мозаїчну підлогу лазні. Ось це деталь, яка добре показує пріоритети нових господарів: мозаїка – гарно, але працюючий прес важливіший. Вино, олія – чи все одразу? Окрім олії, тут є сліди переробки винограду. У двох колишніх лазневих приміщеннях знайшли жолоб, прорізаний крізь стіну між кімнатами, – він вів рідину в два чани в сусідньому приміщенні. Великий чан колись був частиною холодної кімнати, можливо, басейну для занурення. Сходинки залишили, а внутрішню поверхню вкрили водонепроникним шаром. Об’єм – близько 2900 літрів. Для порівняння: це значно більше за відомий виноробний чан в Антиохії. У другій кімнаті збереглася велика мозаїчна підлога з помітним зносом біля жолоба. Дослідники припускають, що тут виноград могли давити або топтати ногами, перш ніж рідина потрапляла в чани. Планування збігається з тим, що бачимо на інших виноробних об’єктах східного Середземномор’я, а великий і малий чани могли збирати різні об’єми або різні ґатунки соку. Тут є нюанс, який часто пропускають у переказах таких знахідок. Сам прес не доводить, яку саме культуру обробляли. Схожі преси використовували і для вина, і для олії, тож цілком можливо, що об’єкт працював з обома продуктами – просто в різні сезони. І це не вигадка заради гарної історії, а цілком практична логіка: оливки збирали в холодні місяці, а врожай винограду й виноробство припадали на іншу пору року. Один прес, два сезони, жодного простою. Чому лазня виявилася зручною для фермерства І ось що цікаво: стара лазня була не просто будівлею, яку випадково зайняли під майстерню. Вона мала те, що потрібно для переробки врожаю. Поруч була цистерна з водою, а крити приміщення давали тінь і допомагали тримати температуру. Переробка вина й олії вимагає і води, і захисту від спеки – і все це вже стояло на місці. До того ж давніша конструкція явно спрощувала переобладнання. Робітники адаптували наявні кімнати, підлоги, стіни й водні системи, а не будували новий виробничий центр з нуля. Якщо чесно, це дуже знайома логіка: коли є готова споруда з комунікаціями, дешевше переробити її, ніж зводити все заново. Дослідники датують аграрну фазу приблизно IV-VII століттями нашої ери. Установку звели після того, як лазня втратила початкове імперське призначення, а десь до VI або VII століття вона вже не працювала. Що це змінює для історії Антиохії Розмір великого чана натякає на серйозні обсяги виробництва, але дослідники обережно застерігають від точних цифр. Археологія рідко дає достатньо даних, щоб надійно оцінити врожайність у давнину, – і це, мабуть, найчесніша частина дослідження. Краще сказати “багато”, ніж вигадати красиве число. А от картина місцевого сільського господарства справді змінюється. Виноробство в Антиохії було відоме й раніше – передусім завдяки торгівлі амфорами. А ось виробництво оливкової олії було куди менш помітним. Тепер це виправляється: на городищі знайшли щонайменше шість інших жорен або млинових басейнів, і разом із Малою лазнею вони вказують на цілу мережу переробки олії. Виходить, що сільське господарство було важливою частиною економіки пізньоримської Антиохії – не фоном, а цілком собі робочою силою. Лазня перестала бути місцем для купання. Її кімнати, водогони й кам’яні конструкції стали частиною нового виробничого центру з вина та олії. Часті питання Де саме знаходиться ця лазня? У місті Антиохія ад Крагум на південному узбережжі сучасної Туреччини. Йдеться про споруду під назвою Мала лазня. Коли лазню перетворили на виробництво? Дослідники датують аграрну фазу приблизно IV-VII століттями нашої ери, після того як будівля втратила початкове призначення. Там робили вино чи оливкову олію? Імовірно, і те, і те. Знайшли млин для оливок, прес та чани для рідини. Оскільки преси підходили для обох культур, а сезони збору врожаю не збігалися, установка могла працювати з вином і олією по черзі. Чи можна порахувати, скільки продукції там виготовляли? Ні, і самі дослідники цього не роблять. Археологічні дані рідко дозволяють надійно оцінити давню врожайність, тож точні цифри були б здогадкою. Чому для майстерні обрали саме лазню? Бо вона вже мала воду з цистерни, крити від спеки й готові кам’яні конструкції та підлоги. Переобладнати наявне виявилося простіше, ніж будувати нове. Найцікавіше тут навіть не прес чи чани, а те, як швидко статусна споруда міняє професію. Сьогодні це мармурова лазня з мозаїками, за кілька поколінь – цех, де пахне олією та виноградним соком, а мозаїку під пресом просто прорізають, бо так зручніше. Питання до вас: якби треба було обрати між красивою історичною підлогою і працюючим обладнанням, що перемогло б у вашому домі?The post Римську лазню в Туреччині перетворили на виноробний цех first appeared on T4 - сучасні технології та наука.