Екзопланета K2-18 b нещодавно прославилася завдяки виявленню в її атмосфері гіпотетичних продуктів життєдіяльності фітопланктону. У це важко повірити, зокрема тому, що її батьківська зірка — червоний карлик, а такі зірки відомі своїми екстремальними спалахами. Нові спостереження показали, що K2-18 відрізняється незвичайним спокоєм. За оцінками, середню температуру повітря на екзопланеті K2-18 b можна порівняти із земною. Цей передбачуваний світ-океан, розташований у 124 світлових роках від нас, отримує навіть більше тепла та світла, ніж наша планета. Він міститься приблизно у два з половиною рази ближче до своєї зірки, ніж Меркурій до Сонця. Найімовірніше, екзопланету приливно захоплено — тобто вона завжди повернута до світила однією й тією ж стороною. Це типова картина для систем червоних карликів — найчисельніших зірок у Всесвіті. Вчені багато років ведуть суперечки про те, чи можливе життя в таких системах. Для комфортного клімату планета має бути розташована до зірки дуже близько, але це «підставляє» її під жорстокі удари космічної радіації: здавалося б, маленькі та тьмяні червоні карлики виробляють спалахи набагато потужніші за сонячні. Це не лише ставить під сумнів можливість виживання будь-яких істот у таких умовах, а й піднімає питання про існування придатного для життя середовища на планетах червоних карликів: «шторм» заряджених частинок під час їхніх спалахів здатен «здувати» атмосфери. Дані про систему K2-18 роблять картину максимально суперечливою. Численні спостереження екзопланети під час її проходження перед диском своєї зірки показують, що атмосфера в неї є — причому дуже щільна й різноманітна за хімічним складом. Здебільшого вона складається з водню, але в ній простежуються водяна пара, метан і вуглекислий газ. Найцікавіша подробиця з’ясувалася у 2023 році й відтоді стала предметом жвавих наукових дебатів: телескоп «Джеймс Вебб» допоміг виявити на K2-18 b можливі ознаки присутності диметилсульфіду — газу, який на Землі активно виділяється лише внаслідок життєдіяльності мікроорганізмів. Багато дослідників вважають це помилкою інтерпретації даних. У будь-якому випадку це ще більше загострює питання про те, як взагалі може існувати життя на планеті поряд із зіркою, що постійно спалахує. Нещодавно міжнародна команда астрономів спробувала розібратися в цьому за допомогою мережі радіотелескопів Very Large Array («Дуже велика антенна решітка»), розташованої в американському штаті Нью-Мексико. Про результати спостережень вчені розповіли у статті, опублікованій на сервері препринтів arXiv.org. Вони пояснили, що кожна зірка має магнітне поле, а його взаємодія з речовиною породжує радіовипромінювання. Під час спалахів воно має бути найсильнішим. Завдяки цьому за радіосигналами від зірки можна визначити рівень її активності. Телескопи «слухали» K2-18 з 29 вересня до 21 грудня 2023 року — майже три місяці. За цей час провели загалом 18 сеансів спостережень: два з них тривали по 84 хвилини, решта — по 10 хвилин. У результаті не вдалося зафіксувати жодного сплеску радіовипромінювання через зірковий спалах. Варто зазначити, що на багатьох червоних карликах вони трапляються кілька разів на день, і у випадку активної зірки було б дивно не «зловити» жодного за такі довгі тижні. Ба більше, навіть радіосигналів від постійного «фонового» світіння K2-18 не виявлено. Це не означає, що їх узагалі немає, але вони надто слабкі для реєстрації. Тому астрофізики дійшли висновку, що цей червоний карлик — винятково «тихий» і «спокійний». Це не лише дає надію на життя планет біля таких зірок, а й може слугувати підтвердженням надійності даних від обсерваторії «Вебб»: отже, вони не спотворені «космічною погодою».