Американський стартап Radia розробляє WindRunner — гігантський вантажний літак, здатний перевозити надзвичайно великі, але відносно легкі вантажі. Проте досвід Boeing показує: навіть якщо такий літак технічно має сенс, знайти достатньо замовлень для окупності може виявитися значно складніше. Що сталося Radia планує вивести WindRunner на ринок на початку 2030-х років. Компанія прагне отримати сертифікацію FAA Part 25 і позиціонує літак як платформу для цивільних та військових перевезень. Спочатку концепцію представили у 2024 році як спосіб транспортування найбільших компонентів вітрових турбін. Згодом бізнес-модель розширилася: серед потенційних завдань з’явилися перевезення винищувачів, вертольотів, авіаційних двигунів та іншої великогабаритної техніки. Саме тут виникає головне питання — кому буде потрібен настільки спеціалізований літак у достатній кількості? Повідомляє NNews із посиланням на AINonline. Boeing уже намагався зробити щось подібне Leeham News and Analysis поспілкувався з двома колишніми співробітниками Boeing, які знали про дослідження компанією спеціалізованого вантажного літака. Понад 20 років тому Boeing розглядав створення літака, який від самого початку проєктувався б виключно для перевезення вантажів, без пасажирської версії. Ідея була технічно цікавою. Один зі співрозмовників назвав конструкцію «геніальною» завдяки прагненню зробити літак максимально легким. Але з економікою виникла проблема. За словами джерел, Boeing витратив значні інженерні та маркетингові ресурси на вивчення проєкту, однак не зміг довести його бізнес-модель. Потенційні клієнти не побачили достатнього попиту на такий літак. Для WindRunner це важливий сигнал: Radia фактично заходить на ринок, який уже колись виявився занадто вузьким для великого авіавиробника. Чим WindRunner відрізняється від звичайного вантажного літака Головна особливість WindRunner — не максимальна вантажопідйомність, а об’єм вантажного відсіку. Його проєктний вантажний об’єм становить 242 000 кубічних футів. Це приблизно у десять разів більше, ніж у Boeing 747-8F. Але парадокс полягає в тому, що за максимальною масою вантажу WindRunner значно поступається 747-8F: цільове корисне навантаження Radia становить 160 000 фунтів. Тобто це не літак для перевезення максимальної кількості важкого вантажу. Його завдання інше — перевозити предмети, які настільки великі, що їх складно або неможливо розмістити у звичайному вантажному літаку. Якщо спростити, WindRunner — це радше величезний повітряний «контейнер» для одного дуже великого предмета, ніж звичайний вантажний літак. Для чого він може знадобитися Radia розглядає кілька дуже специфічних сценаріїв. Компанія заявляє, що WindRunner зможе перевозити шість вертольотів Chinook або чотири винищувачі F-16 без розбирання. Шість Chinook масою близько 25 000 фунтів кожен майже відповідають цільовому максимальному навантаженню літака — 160 000 фунтів. Ще один потенційний напрям — транспортування великих турбовентиляторних двигунів без їхнього розбирання. Величезний вантажний відсік також має бути достатнім для більшості найбільших ракет. Проблема в тому, що всі ці завдання належать до дуже вузького сегмента авіаперевезень. Наскільки вузьким є цей ринок Один із колишніх співробітників Boeing проаналізував, наскільки часто великому вантажному оператору взагалі потрібні були нестандартні можливості Boeing 747-8F. Використання носових дверей для великогабаритних вантажів або бічних дверей для особливо високих об’єктів становило, за його оцінкою, максимум близько 2% щоденних вантажних операцій. Саме тому WindRunner не конкуруватиме безпосередньо за основну частину світового ринку авіаперевезень. Його потенційна ніша — outsized cargo, тобто надвеликі вантажі, які не обов’язково мають велику масу. Сьогодні значну частину такого ринку обслуговують небагато літаків Antonov An-124. Раніше важливу роль відігравав Ан-225 «Мрія», який був знищений. За даними Cirium, у світі залишаються 23 літаки An-124, що перебувають в експлуатації. Найбільший ризик — не технологія, а гроші За оцінкою одного з колишніх співробітників Boeing, одноразові витрати на розробку WindRunner можуть становити від $15 до $20 млрд. Це не офіційна оцінка Radia, а оцінка співрозмовника Leeham News and Analysis. Для такого проєкту недостатньо просто створити літак. Потрібно побудувати виробництво, пройти сертифікацію та випустити достатню кількість машин, щоб повернути вкладені кошти. Гендиректор Radia Марк Лундстром не назвав точну кількість літаків, необхідну для виходу на прибуток. Водночас він зазначив, що йдеться радше про десятки WindRunner, а не сотні. І тут особливого значення набуває державне фінансування. Чому Radia розраховує на Пентагон Лундстром відкрито говорить, що майбутнє проєкту значною мірою залежить від державної підтримки. За його словами, Radia вже отримала значний інтерес з боку американських військових. Компанія бачить себе потенційним новим основним підрядником у сфері стратегічних авіаперевезень. WindRunner розглядають не лише як цивільний вантажний літак, а й як військову транспортну платформу. Причина проста: військове замовлення може забезпечити той обсяг виробництва, якого навряд чи вдасться досягти лише за рахунок вузького комерційного ринку. Лундстром також зазначав, що зі збільшенням державного фінансування знижується кількість літаків, яку потрібно продати для беззбитковості. При цьому Radia стверджує, що досі фінансувала проєкт приватними коштами. Є ще одна проблема — характеристики літака WindRunner матиме величезний фюзеляж, але його не можна назвати універсальним транспортником. Літак задуманий як відносно повільний перевізник із великою вантажомісткістю. Для військових місій це може стати обмеженням. Пентагон традиційно цінує дальність, вантажопідйомність, швидкість та оперативну гнучкість. Великий і повільний літак може бути менш придатним для польотів у небезпечному або контрольованому противником повітряному просторі. Саме тому військова роль WindRunner залежатиме не тільки від того, наскільки багато він може перевезти, а й від того, наскільки ці можливості відповідають реальним військовим завданням. 💡 Цікаво знати WindRunner матиме приблизно у 10 разів більший вантажний об’єм, ніж Boeing 747-8F, але при цьому його цільове максимальне корисне навантаження становить менше 60% від показника 747-8F. Це добре демонструє, наскільки незвичайною є концепція: Radia створює літак не для максимально важких вантажів, а для об’єктів, які насамперед не поміщаються у звичайні транспортні літаки. ❓ Чи може WindRunner повторити історію Boeing? Не обов’язково. У Radia є перевага, якої не мав би аналогічний проєкт у звичайному цивільному сегменті: потенційне військове застосування та державне фінансування. Крім того, сьогодні західний ринок стратегічних транспортних літаків фактично не має нового конкурента, який активно розробляв би подібну платформу. У Radia вважають, що це дає компанії приблизно десятирічну фору перед потенційними конкурентами. Але це не скасовує головного питання: чи готові уряди та компанії платити достатньо за можливість перевозити надзвичайно великі вантажі? WindRunner поки залишається великою ставкою Історія Boeing показує, що технічно привабливий літак ще не означає комерційно життєздатний проєкт. WindRunner має дуже конкретну перевагу — величезний внутрішній простір і можливість перевозити те, що іншим літакам доводиться розбирати, обходити або транспортувати іншими способами. Але саме вузькість цієї переваги може стати головною слабкістю. Успіх проєкту залежатиме від того, чи перетвориться цей специфічний попит на достатню кількість реальних замовлень — передусім із боку держави та військових.