Уздовж узбережжя Південної Австралії ще нещодавно вирувало життя, а сьогодні картина більше нагадує сцену з фільму-катастрофи. На пляжах — мертві скати, восьминоги, краби та риба, а сірий пінистий наліт на воді викликає кашель і подразнення очей у людей. Туристи їдуть, рибалки зупиняють роботу, а місцевий бізнес зазнає мільйонних збитків. Тепер науковці з’ясували, хто стоїть за цією екологічною трагедією — і чому подібні події можуть траплятися все частіше. Вісім місяців отруйного цвітіння Причиною масової загибелі морських тварин стало токсичне «цвітіння» водоростей, яке тривало майже вісім місяців і охопило близько 20 тисяч квадратних кілометрів океану. Постраждала майже третина берегової лінії Південної Австралії, а кількість загиблих морських організмів обчислюється мільйонами — понад 550 видів. «Коли виходиш на пляж, відчуття дуже дивні. Навколо тиша й порожнеча, це виглядає моторошно», — розповідає морська біологиня Шона Мюррей з Технологічного університету Сіднея. Експерти одразу звернули увагу на незвичну тривалість і масштаб явища. Подібні водоростеві спалахи зазвичай зникають за кілька тижнів, але цього разу вони лише посилювалися. Несподіваний винуватець Перші аналізи води вказували на вид Karenia mikimotoi, відомий своєю токсичністю. Однак згодом у молюсках знайшли бреветоксини — сильні нервові отрути. Проблема полягала в тому, що K. mikimotoi не здатна виробляти ці токсини. Тоді вчені вдалися до поглибленого ДНК-аналізу. Результат здивував навіть досвідчених дослідників: у пробах домінував надзвичайно рідкісний вид — Karenia cristata. До цього його фіксували лише двічі у світі: біля берегів Південної Африки та поблизу Ньюфаундленду. Лабораторні дослідження підтвердили найгірші побоювання. Karenia cristata виробляє великі дози бреветоксинів — навіть більші, ніж у сумнозвісної Karenia brevis, яка спричиняє «червоні припливи» у Флориді. Чому гинули тварини і хворіли люди Бреветоксини вражають нервову систему. У риб вони паралізують м’язи, відповідальні за дихання, що призводить до швидкої смерті. У людей токсини можуть потрапляти в організм не лише з їжею, а й з повітрям — разом із морськими бризками. Саме тому мешканці прибережних міст скаржилися на кашель, стискання в грудях і симптоми, схожі на астму. Ситуацію ускладнювало й те, що щільні шари водоростей знижували рівень кисню у воді, створюючи додатковий стрес для морських організмів. Ідеальні умови для катастрофи Науковці вважають, що спалах став можливим через поєднання кількох факторів. Водорості, ймовірно, зародилися у відкритому морі, а потім течії загнали їх у напівзамкнені прибережні води Південної Австралії, де вони «застрягли». Karenia cristata полюбляє прохолодну воду — від 14 до 18 градусів. Саме такі умови склалися після морської спеки, коли океан почав різко охолоджуватися. Додаткове «підживлення» забезпечили поживні речовини, підняті з глибин під час апвелінгів. Не виключено й так зване «хімічне суперництво»: деякі види Karenia виділяють речовини, що пригнічують конкурентів і хижаків, дозволяючи їм домінувати місяцями. Наслідки та тривожні сигнали на майбутнє Бреветоксини можуть зберігатися у довкіллі навіть після зникнення самих водоростей. Через це в Австралії вперше в історії довелося закрити ферми з вирощування молюсків через небезпечні токсини. Влада вже інвестує у нові системи моніторингу: супутникові спостереження, буї та швидкі ДНК-тести, які дозволять виявляти загрозу на ранній стадії. Також розглядають методи осадження водоростей глиною — технологію, яку застосовують у деяких країнах Азії. «Це яскраве нагадування про те, що небезпечні водоростеві цвітіння можуть виникати буквально з нізвідки», — зазначає морський еколог Крістофер Ґоблер зі Стоуні-Брукського університету. Історія з Karenia cristata показує, як зміни в океані відкривають шлях рідкісним, але надзвичайно небезпечним видам. Розуміння цих процесів може стати ключем до захисту морських екосистем і прибережних громад у майбутньому.