Уявіть: неділя, на плиті шкварчить картопля, поруч - сковорідка з котлетами. Після обіду залишається склянка темної олії. Рука сама тягнеться до раковини - вилив і забув. А через кілька тижнів вода в мийці йде все повільніше, потім зникає зовсім, а з сифону тягне чимось кислим. Це не магія і не погана сантехніка - це жирова пробка, або, як її називають комунальники, “фетберг”. І з’являється вона саме так, як у цій недільній історії, - тихо й непомітно. Про це пише Pixelinform. Чому гаряча вода з милом не рятує труби Ось головна пастка. Коли жир зі сковорідки потрапляє в раковину під струменем гарячої води, здається, що все гаразд - він рідкий, тече собі далі. Мило й мийний засіб допомагають жиру тимчасово “розчинитися” у воді: молекули мила обгортають краплі жиру й утримують їх у воді в підвішеному стані. Це називають емульгуванням, і саме тому вода в раковині виглядає чистою. Але варто воді охолонути - і все міняється. У трубі за стінкою мийки температура падає вже за кілька метрів. Жир знову відділяється від води, липне до холодних стінок труби, до волосся, залишків їжі, піску й паперу. Кожен такий шар злипається з наступним, а мило діє як клей. З часом утворюється щільна, схожа на мило маса, яка звужує просвіт труби. Це і є фетберг - від англійського fat (жир) і berg (або айсберг). Між іншим, комунальники в різних країнах витягують із каналізації фетберги вагою в кілька тонн - виглядають вони як сірі жирові брили зі сміттям. Тут є нюанс: кип’яток справді на мить плавить жир. Та щойно він охолоне в горизонтальній ділянці труби, то застигне щільніше, ніж був. Тому “промити гарячою водою” - це не рішення, а відстрочка. Що потрапляє в трубу разом із жиром Сам по собі жир був би не таким страшним. Проблема в компанії. За даними комунальних служб, найчастіше фетберг складається з трьох-чотирьох компонентів: жиру, волосся, залишків їжі та серветок. Ще одна поширена помилка - зливати в мийку молоко, соуси на основі вершків чи масла, залишки супу. Усе це жири. А тепер про вихідні. Саме в суботу-неділю люди готують більше смаженого, а отже, й більше відпрацьованої олії. Вилити її в раковину здається швидким рішенням. Насправді ж одна сковорідка олії здатна за кілька тижнів створити пробку, яка перекриє трубу діаметром 50 мм. Що зробити за 5 хвилин після смаження Правильна утилізація олії - це не складно. Ось покроковий алгоритм, який займе кілька хвилин: Дайте олії охолонути, поки готуєте або миєте посуд. Злийте її в банку або пластикову пляшку, яку не шкода викинути. Протріть сковорідку паперовим рушником і викиньте його в смітник - це прибере залишки жиру. Помийте посуд гарячою водою з милом уже після цього - тоді в трубу піде мінімум жиру. Заповнену тару щільно закрийте й викиньте в загальний смітник, а не в унітаз. У деяких містах працюють пункти прийому відпрацьованої олії - там її переробляють на біодизель. Якщо такого пункту немає, пляшка в смітнику все одно краща за раковину. Як зрозуміти, що пробка вже є Перша ознака - вода йде повільніше, ніж зазвичай, і чути булькання в сифоні. Друга - неприємний запах, який не зникає після миття. Третя - вода піднімається в іншій раковині чи ванній, коли ви миєте посуд. Якщо з’явилася хоча б одна з них, час діяти. Легкі засмічення можна спробувати пробити сантехнічним тросом або вантузом. Але коли пробка щільна й глибока, краще викликати майстра - хімія часто лише розм’якшує верхній шар, а за кілька днів усе повертається. І не варто заливати в труби агресивні засоби профілактично: вони псують прокладки й пластикові труби. Найдешевше рішення - не доводити до фетбергу. Один-два літри олії на рік у пляшці замість труби зекономлять вам виклик майстра, а сусідам знизу - мокру стелю. Тож коли наступного разу рука потягнеться вилити залишки олії в мийку, згадайте: гаряча вода не прибирає жир, вона лише допомагає йому дістатися місця, де він застигне назавжди. Жир у раковині: як утворюється жирова пробка в трубах читайте на сайті Pixel.inform.