Давні болотяні архіви розкривають, як зміни у вітрах Південної півкулі переінакшили вуглецевий баланс Землі Нові дослідження показують, що стародавні торфовища Південної півкулі зберігають ключ до розуміння масштабних кліматичних змін, які сталися тисячі років тому. Виявляється, різкі зсуви у Південних західних вітрах приблизно 15 тисяч років тому спричинили стрімке розширення болотистих територій — процес, який давно викликав запитання у науковців. Після завершення останнього льодовикового періоду торфовища раптово поширилися на величезних площах — від Південної Америки до Австралії, від півдня Африки до субантарктичних островів. Довгий час було незрозуміло, як саме виникли умови для таких масштабів заболочення. І тепер дослідники з університету Саутгемптона та їхні колеги з інших країн пропонують нове пояснення: роль зіграли саме вітри. Коли вітер змінює обличчя планети У статті, опублікованій у журналі Nature Geoscience, вчені доводять: зсув Південних західних вітрів на північ змінив циркуляцію вод у Південному океані — найбільшому природному вуглецевому поглиначі Землі. Це, своєю чергою, створило вологіші умови на суші, сприятливі для формування торфу. Керівниця дослідження, докторка Зої Томас, пояснює: «Коли близько 15 тисяч років тому вітри змістилися на північ, вони вплинули на “перемішування” Південного океану. А саме він поглинає найбільше природного CO₂ у світі.» Проаналізувавши торф із різних регіонів Південної півкулі, команда за допомогою радіовуглецевого датування встановила, коли саме клімат ставав достатньо вологим для стабільного росту рослин і накопичення торфу. Виявилося, що періоди активного формування торфовищ чітко збігаються зі змінами напрямку й сили вітрів — а також з коливаннями рівня CO₂ в атмосфері. Торфовища як гігантські сейфи для вуглецю Торфові болота — це один із найпотужніших природних механізмів накопичення вуглецю. Тисячоліттями вологі ґрунти консервують рослинні залишки, перетворюючи їх на «вуглецеву скарбницю». Зміни у вітряних потоках не лише впливали на формування боліт, а й визначали, скільки CO₂ океан міг поглинути або, навпаки, викинути назад в атмосферу. Сучасні зміни — дзеркало минулого, але наслідки можуть бути серйознішими Сьогодні Південні західні вітри знову зміщуються — тепер у південному напрямку, ближче до Антарктиди. Цей процес уже пов’язують зі зміною клімату. Докторка Томас попереджає: «Якщо тенденція продовжиться, здатність Південного океану поглинати вуглець буде знижуватися. Це небезпечний сигнал.» Зміщення вітрів уже призвело до посилення посух і збільшення масштабів лісових пожеж у південних частинах світу. Співавторка дослідження, докторка Хейді Кедд з Університету Вуллонгонга (Австралія), додає: «Якщо найбільший природний вуглецевий поглинач Землі втратить ефективність, CO₂ накопичуватиметься швидше, і глобальне потепління посилюватиметься.» Що це означає для майбутнього Давні торфовища нагадують нам: незначні, на перший погляд, зміни у циркуляції атмосфери можуть радикально змінити глобальний вуглецевий баланс. А сучасні зрушення в системі вітрів можуть повторити — або навіть перевершити — ці процеси у ще більш вразливому кліматі. Науковці закликають уважно стежити за цими змінами: адже саме вітри можуть стати одним із ключових тригерів майбутніх кліматичних зрушень на планеті.