З космічної точки зору, Землю можна порівняти з планетарною лялькою, яку "тягнуть" гравітаційні нитки Сонця і Місяця. Ці небесні тіла впливають на наші океанські припливи, а також викликають припливи на твердих землях і скелях.

Сонце і Місяць постійно чинять невеликий, але постійний припливний тиск на земну кору, що може викликати повільні землетруси, які вивільняють свою енергію значно повільніше, ніж звичайні землетруси.

Дослідження, опубліковане в журналі JGR Solid Earth, показує, що ці невеликі стреси, хоча й незначні, можуть викликати повільні землетруси на деяких розломах. Вчені моделювали ці припливні порушення і виявили, що навіть невеликий вплив може мати значний ефект.

Вони проаналізували ковзання, зсуви та тертя, що відбуваються на межах тектонічних плит, використовуючи моделі з пружинно-блоковою системою. Це спростило розуміння того, як невеликий тиск може викликати значні зміни.

Виявляється, що навіть легкий дотик може викликати сейсмічні події, залежно від типу розлому, який моделювався. Збільшення швидкості руху може зменшити тертя на межі розлому, що може призвести до зсуву.

Дослідження також вказує на те, що тип землетрусу залежить від відносних тертя розлому, яке реагує на два основні фактори: амплітуду (сили) і період (тривалість) припливного порушення.

Ці фактори можуть призвести до різних результатів. Якщо амплітуда припливних сил низька, розлом може продовжувати повільно ковзати. Але коли амплітуда перевищує певний поріг, це може викликати зсув і гул.

Дослідження моделює вплив припливних порушень на земну кору, що може допомогти в прогнозуванні землетрусів, оскільки вчені можуть "зворотно інженерити" виявлені землетруси, щоб визначити властивості розломів.