У 1961 році СРСР підірвав ядерну бомбу такої потужності, що її вибух було видно за тисячу кілометрів. Але найцікавіше в цій історії — не лише масштаб детонації, а те, що спочатку радянські конструктори планували зробити заряд удвічі потужнішим. Що сталося 30 жовтня 1961 року над архіпелагом Нова Земля в Арктиці СРСР випробував термоядерну авіабомбу, яку згодом назвали «Цар-бомбою». Її потужність становила близько 50 мегатонн у тротиловому еквіваленті. За даними CTBTO, це досі найбільший за потужністю ядерний вибух, здійснений людством. У 2020 році російська державна корпорація «Росатом» оприлюднила 40-хвилинний документальний фільм про підготовку та проведення випробування. Запис десятиліттями мав гриф секретності. Бомбу скинув літак, а інший літак знімав випробування. Щоб екіпажі встигли відійти на безпечну відстань, величезний заряд опустили до точки вибуху на парашуті. Найдивніше: бомба могла бути вдвічі потужнішою Початковий проєкт передбачав заряд потужністю понад 100 мегатонн. Однак радянські науковці наполягли на зменшенні потужності приблизно вдвічі. Однією з причин була небезпека масштабного радіоактивного забруднення. Тобто навіть випробувана 50-мегатонна версія була свідомо зроблена слабшою за початковий задум. CTBTO також зазначає, що конструкція понад 100 мегатонн була зменшена до половини потужності. Як виглядав вибух «Цар-бомба» вибухнула приблизно за 4 км над поверхнею Землі. Спалах був настільки яскравим, що його можна було побачити на відстані близько 1000 км. Вогняна куля та хмара вибуху піднялися на десятки кілометрів. Початковий стовп вибуху сягнув приблизно 30 км, а сформована згодом грибоподібна хмара — близько 60 км заввишки. Її діаметр оцінювали приблизно у 90 км. Для порівняння: CTBTO називає «Цар-бомбу» найбільшим ядерним випробуванням в історії. Її потужність була в тисячі разів більшою за потужність бомб, скинутих на Хіросіму та Нагасакі. Чому вибух відчувався на величезній відстані Такі масштаби означали, що вибух вплинув не лише на безпосередню зону випробування. У джерелі зазначається, що в населеному пункті приблизно за 50 км від епіцентру були зруйновані будівлі. У значно ширшій зоні вибухова хвиля пошкоджувала споруди, зокрема зривала дахи та вибивала шибки. Ефект був настільки потужним, що його порівнювали із сейсмічними коливаннями, які нагадували землетрус. Водночас оцінки радіаційних наслідків відрізняються. «Росатом» заявляв про відсутність шкідливих наслідків для довкілля, тоді як The Barents Observer повідомляв про певне радіоактивне забруднення. Навіщо СРСР створював настільки потужну бомбу Тут важливий контекст холодної війни. На початку 1960-х США та СРСР активно нарощували ядерні арсенали й проводили численні випробування. Гонка озброєнь стимулювала створення дедалі потужніших зарядів. «Цар-бомба» була особливим випадком. Її масштаб значною мірою мав продемонструвати технологічні можливості СРСР. У матеріалах CTBTO випробування описується як потужний політичний сигнал світові — демонстрація того, що СРСР здатний створити ядерний заряд практично будь-якої заявленої потужності. При цьому така зброя мала очевидну проблему: надзвичайні розміри та потужність робили її малопридатною для практичного військового застосування. Що це змінило Факт залишається простим: людство створило вибух, потужніший за будь-який інший ядерний тест до або після нього. І цей рекорд не повторений досі. Але історія «Цар-бомби» має ще один важливий наслідок. Ядерна гонка поступово змістила акцент із простого збільшення потужності на створення компактніших і ефективніших боєголовок. CTBTO зазначає, що згодом головним напрямом стало покращення співвідношення потужності до ваги. Після десятиліть ядерних випробувань світ перейшов до обмеження таких тестів. Договір про всеосяжну заборону ядерних випробувань 1996 року забороняє ядерні вибухи в атмосфері, під водою та під землею, хоча він досі формально не набув чинності. 💡 Цікаво знати «Цар-бомба» — не просто найбільший ядерний вибух в історії. Вона також показала, наскільки далеко могла зайти гонка ядерних озброєнь: початковий варіант пристрою мав бути приблизно вдвічі потужнішим за той, який реально підірвали. Сьогодні масштаб цього випробування особливо добре видно на тлі сучасної системи контролю за ядерними вибухами. Міжнародна система CTBTO використовує понад 300 об’єктів моніторингу та кілька незалежних методів — від сейсмічних сигналів до аналізу радіонуклідів. ❓ ГОЛОВНЕ ПИТАННЯ: чи існує щось потужніше за «Цар-бомбу»? Серед ядерних вибухів, здійснених людством, — ні. Потужність випробування 1961 року, близько 50 мегатонн, залишається історичним рекордом. Фінал Парадокс «Цар-бомби» саме в її надмірності. СРСР створив пристрій, який продемонстрував межу руйнівної сили ядерної зброї, але навіть його творці вирішили не використовувати повну заплановану потужність. Через понад шість десятиліть цей вибух залишається не просто історичним рекордом. Він став одним із найяскравіших символів того, до яких масштабів могла дійти ядерна гонка. Повідомляє NNews із посиланням на Babel.ua, а також дані CTBTO.