Чи роблять соціальні мережі нас ближчими одне до одного, чи навпаки посилюють відчуття самотності — відповідь, як виявилося, не така однозначна. Нове дослідження від University of Manchester показує: усе залежить не від кількості часу в онлайні, а від того, як саме люди користуються цифровими платформами. Авторка роботи, Rebecca Nowland, проаналізувала сучасні міжнародні дослідження, щоб зрозуміти, як соціальні мережі впливають на відчуття ізоляції. Результати, опубліковані в Current Opinion in Behavioral Sciences, малюють складну картину: онлайн-спілкування може як зменшувати самотність, так і посилювати її. Ключову роль відіграє тип використання. Якщо людина активно взаємодіє — пише повідомлення, ділиться власними думками, отримує підтримку чи відповіді — це зазвичай допомагає відчути зв’язок з іншими. У таких випадках соціальні мережі справді виконують свою головну функцію — об’єднують. Але є й інший бік. Пасивне «гортання» стрічки, коли користувач лише переглядає контент без участі в розмовах, часто пов’язане з підвищеним рівнем самотності. Людина бачить життя інших, але не відчуває себе його частиною — і це може лише посилити відчуття віддаленості. Важливим є і мотив. Ті, хто заходить у соцмережі, щоб поспілкуватися або підтримати контакт із друзями, зазвичай отримують позитивний ефект. Натомість користувачі, які намагаються втекти від складних емоцій чи проблем у реальному житті, нерідко стикаються з протилежним результатом. Дослідження також показало, що не всі люди отримують однакову користь від онлайн-комунікації. Ті, хто вже має міцні соціальні зв’язки в реальному житті, легше знаходять підтримку і в цифровому середовищі. А от люди, які почуваються ізольованими офлайн, не завжди можуть компенсувати це активністю в соцмережах — навіть якщо проводять там багато часу. Не менш важливу роль відіграє і сам дизайн платформ. Функції, які заохочують живе спілкування — наприклад, особисті повідомлення або обмін фото — сприяють відчуттю близькості. Натомість сервіси, що орієнтовані на трансляцію контенту або пасивне споживання, рідше дають емоційний ефект взаємності. Враження від взаємодії також мають значення. Підтримка, коментарі та змістовні діалоги можуть суттєво зменшити самотність. Але ігнорування, виключення з розмов чи негативний досвід здатні, навпаки, посилити її. Попри зростаючий інтерес до теми, вчені визнають: у дослідженнях усе ще багато прогалин. Більшість даних — це короткі «зрізи» в часі, які не дають повної картини причин і наслідків. Саме тому науковці закликають до довгострокових досліджень і використання реальних даних про поведінку користувачів. Це питання має велике значення, адже самотність дедалі частіше розглядають як серйозну проблему для здоров’я. І якщо підходити до соцмереж свідомо — робити їх інструментом спілкування, а не просто фоном для перегляду — вони можуть стати частиною рішення, а не проблеми. «Соціальні мережі самі по собі не є ні шкідливими, ні корисними — усе залежить від того, як люди ними користуються і що отримують у відповідь від інших. Нам варто відійти від простих заголовків про час перед екраном. Реальність набагато складніша, і розуміння цього є критично важливим, якщо ми хочемо створювати більш здорове онлайн-середовище», — каже доктор — каже доктор Rebecca Nowland.