Приблизно 4,5 тисячі років тому в Єгипті жила людина похилого віку, яка, ймовірно, працювала гончарем. Стародавній Єгипет, колиска однієї з найбільших цивілізацій людства, завжди манив археологів та істориків. Піраміди, фараони, ієрогліфи – ці символи відомі всім. Загадкою залишалися самі люди: звідки прийшли фундатори царства на Нілі, як складалися їхні зв’язки із сусідами? Відповідь на це питання обіцяла генетика, але теплий єгипетський клімат — найлютіший ворог давньої ДНК. Висока температура та вологість поблизу Нілу та його дельти вкрай несприятливі для збереження стародавнього генетичного матеріалу. Усі попередні спроби витягти його з єгипетських мумій зустрічали серйозні труднощі саме через кліматичні умови та застосовані при муміфікації смол та масел. Донедавна вдавалося витягти лише уривки генетичної інформації з кількох пізніших мумій (Нового царства, Елліністичного та Римського Єгипту). Йдеться про мітохондріальні послідовності та фрагменти ядерної ДНК. Повна картина геному древнього єгиптянина часів ранніх династій видавалася недосяжною мрією. Все змінила знахідка, зроблена більше століття тому, але набула розголосу тільки зараз. На початку XX століття археологи розкопали скельний некрополь Бені-Хасан епохи Стародавнього та Середнього царств. В одній із гробниць увагу вчених привернула велика похоронна судина. Усередині були кістки чоловіка. Дослідникам пощастило: останки пролежали за таких умов, які майже не пошкодили ДНК. Чоловіка поховали всередині глиняної посудини, а саму посудину помістили в кам’яну гробницю. Це допомогло захистити ДНК від високих температур та руйнування.  Міжнародна команда вчених під керівництвом Аделіни Морез (Adeline Morez) з Ліверпульського університету імені Джона Мура вперше в історії повністю прочитала геном людини зі Стародавнього Єгипту за допомогою сучасних технологій. Радіовуглецеве датування кісток дало точний вік. Чоловік помер між 2855 та 2570 роками до нашої ери. Це епоха Раннього царства або початку Стародавнього царства – час консолідації та централізації влади, становлення великих державних інститутів, коли єгипетська цивілізація лише набирала сили і починала зводити перші піраміди. Аналіз скелета та ДНК підтвердив, що останки належали чоловікові. Дослідження кісток, а також сліди артриту та специфічні ушкодження суглобів вказали на вік, коли чоловік, ймовірно, помер. За даними, на момент смерті йому було за 60 років. За мірками Стародавнього Єгипту, це майже неймовірний вік. На той час середня тривалість життя ледь досягала 40 років. Ймовірно, чоловік входив до довгожителів. Характерні деформації хребта і суглобів рук показали, що чоловік протягом десятиліть важко працював фізично. схожі на той, у якому його поховали. Вчені витягли ДНК із коріння одного із зубів чоловіка, а точніше — із цементу зуба, твердої тканини, що покриває корінь зуба. Цемент має особливо високу концентрацію ендогенної древньої ДНК і часто дає якісніші зразки, ніж сама зубна емаль або кістка черепа, що робить його «золотим стандартом» у палеогенетиці. Генетичний аналіз зробив сюрприз. Майже 80 відсотків ДНК чоловіка співпало із генетичним матеріалом сучасних північноафриканців — цілком очікуваний результат. Але 20 відсотків, що залишилися, збіглися з жителями східної частини Родючого півмісяця. Це територія сучасного Іраку, заходу Ірану, а також частково Сирії та Туреччини. Тобто на генетичному рівні цей єгиптянин був тісно пов’язаний із Месопотамією. Дослідники припустили, що пересування людей між регіонами відбувалося постійно. Навіть після того, як землеробство стало нормою, на теренах Близького Сходу ще довго жили кочові або напівкочові народи. Вони могли стати “переносниками” ДНК між регіонами. Крім того, ще на ті часи активно торгували. Відомо, що єгиптяни обмінювалися товарами з жителями Месопотамії, особливо цінували прикраси з лазуриту. Археологи вже знаходили культурні перехрестя між двома цивілізаціями. Вони мали спільні мотиви у мистецтві, архітектурі, релігійної символіці. Тепер у дослідників з’явився генетичний аргумент на користь тісного зв’язку двох найдавніших вогнищ цивілізації. Зазначимо, геном однієї людини — навіть якщо вона перша і унікальна — не дає повної картини про представників цивілізації загалом. Поки невідомо, чи ця людина була місцевим жителем чи пришлом. Можливо, його мати привели з інших земель, наприклад під час військових походів. Тому робити глибокі висновки про масштабні зв’язки між цивілізаціями тільки на основі цієї ДНК поки що зарано. Наукова робота опублікована в журналі Nature.