Вивчення колекції зубів динозаврів із крейдового та юрського періодів дало вченим унікальну можливість зазирнути у клімат нашої планети мільйони років тому. Команда під керівництвом геохіміка Дінсу Фенга з університету Георга Августа у Ґеттингені (Німеччина) дослідила ізотоп кисню в зубах динозаврів, щоб визначити рівень вуглекислого газу в атмосфері, якою дихали ці величезні тварини. Це дало змогу реконструювати давню атмосферу Землі. Результати показали, що зуби динозаврів є потужним інструментом для розуміння не лише світу, в якому вони жили, але й геологічних подій, таких як великі вулканічні виверження, які відображаються у зміні ізотопних співвідношень. Палеонтолог та геохімік Томас Тюткен з Інституту геонаук Йоганнеса Ґутенберга в Майнці (Німеччина) розповів ScienceAlert: «Наші дослідження відкривають новий напрямок, що дозволяє напряму зв’язати атмосферу з наземними хребетними тваринами, які її дихали. Навіть після 150 мільйонів років ізотопні сліди кисню мезозойської атмосфери зберігаються у зубній емалі і можуть розповісти нам про склад атмосфери та глобальне виробництво фотосинтетичної біомаси». Вся живність, включно з динозаврами, залишає хімічний слід у своїх кістках і зубах — це стосується й ізотопів, тобто атомів одного елемента з різною масою. Зокрема, вчені досліджували ізотоп кисню-17, який через атмосферні процеси зменшується у кисні, пов’язаному з вуглекислим газом. «Наземні хребетні включають цю аномалію кисню під час обміну речовин, а під час формування зубної емалі частина цього ізотопного сигналу закарбовується і зберігається мільйони років, що дозволяє нам відтворити рівні CO2 у давній атмосфері», — пояснив Тюткен. Вчені показали, що ізотопний склад емалі сучасних тварин точно відображає рівень CO2 в атмосфері. Наступним кроком було застосувати цей метод до скам’янілостей динозаврів. Вивчивши зуби, зібрані в музеях Європи, команда підтвердила, що рівень вуглекислого газу у мезозойську епоху був значно вищим, ніж зараз — приблизно 1200 частин на мільйон у пізній юрі та близько 750 частин на мільйон у пізній крейді. Для порівняння, нинішній рівень CO2 — близько 430 частин на мільйон і зростає. Високі концентрації CO2, ймовірно, були спричинені інтенсивною вулканічною активністю. Особливо це помітно у зубах одного T. rex та зауропода Kaatedocus, де виявлено сплески ізотопної аномалії, що, ймовірно, відображає різкі коливання викидів вулканічного CO2 під час масштабних лавових виливів. «Це дає нам нові уявлення про атмосферу мезозойської епохи і вказує на коливання рівня CO2 до 160% за геологічно короткі проміжки часу», — зазначив Тюткен. Тепер дослідники планують застосувати цей метод до зубів, датованих періодом Великого вимирання на межі пермського та тріасового періодів (252 млн років тому). Це вимирання пов’язане з масштабною вулканічною активністю, яка могла спричинити катастрофічні зміни клімату та біоти планети. Відновлення даних про CO2 того часу допоможе краще зрозуміти, як ця подія вплинула на життя на Землі.