Стародавня алебастрова ваза з Вавилонської колекції Єльського університету виявила сліди опію, що є найпереконливішим на сьогодні доказом широкого вживання опіатів у Давньому Єгипті. Нещодавно проаналізована алебастрова ваза з Вавилонської колекції Музею Пібоді Єльського університету містить сліди опіатів. За даними нового дослідження Програми стародавньої фармакології Єля (YAPP), це свідчить, що опій був широко поширений у єгипетському суспільстві. Це відкриття також означає, що інші єгипетські алебастрові посудини, вирізані з кальциту, добутого в тих самих єгипетських кар’єрах, можуть містити залишки опіатів. До цієї групи належать і численні оздоблені зразки, знайдені в гробниці фараона Тутанхамона, пояснює Ендрю Дж. Ко, головний дослідник YAPP і провідний автор роботи. «Наші результати разом із попередніми дослідженнями свідчать, що використання опію в давньоєгипетських культурах та довколишніх землях було не випадковим і не поодиноким — воно певною мірою було частиною повсякденного життя», — зазначив Ко, науковий співробітник Музею Пібоді. «Ми вважаємо можливим, якщо не ймовірним, що алебастрові посудини з гробниці Тутанхамона містили опій у межах давньої традиції його використання, яку ми тільки починаємо розуміти». Дослідження, опубліковане в Journal of Eastern Mediterranean Archaeology, виконане у співаторстві з Агнете В. Лассен, асоційованою кураторкою Вавилонської колекції Єля, та Елісон М. Крендалл, менеджеркою лабораторії YAPP. Ваза містить написи чотирма стародавніми мовами — аккадською, еламською, перською та єгипетською — присвячені Ксерксу І, правителю Ахеменідської імперії з 486 до 465 р. до н.е. На піку свого існування ця імперія, центрована в Персії, охоплювала Єгипет, Месопотамію, Левант, Анатолію та частини Східної Аравії й Центральної Азії. Другий напис, виконаний демотичним письмом — спрощеним різновидом давньоєгипетського — вказує, що її об’єм становить приблизно 1200 мл (висота — 22 см). Цілі алебастрові посудини з написами надзвичайно рідкісні — їх, ймовірно, менше десяти у світових зібраннях. Походження та методи дослідження Походження цих цілих посудин загалом невідоме, однак вони охоплюють правління Дарія, Ксеркса та Артаксеркса — період приблизно від 550 до 425 рр. до н.е. Єльська ваза входить до Вавилонської колекції з 1911 року, коли колекція з близько 40 000 артефактів була сформована. YAPP, що працює при Музеї Пібоді, використовує етнографію, науку та сучасні технології для дослідження життя людей тисячі років тому. Залишки органічних речовин на посудинах або всередині них дозволяють зрозуміти харчування, побут та медичні практики давніх народів. Програма розробила спеціальні методи аналізу органічних залишків, що з часом розкладаються та можуть бути забруднені. «Дослідники зазвичай вивчають давні посудини як витвори мистецтва, але ми зосереджуємося на їх використанні та речовинах, які вони містили. Це відкриває величезний пласт інформації про щоденне життя минулих народів — що вони їли, які ліки застосовували, як проводили дозвілля», — зазначає Ко. Поштовхом до дослідження став огляд темно-коричневих ароматичних залишків усередині вази. Аналіз YAPP виявив незаперечні сліди носкапіну, гідрокотарніну, морфіну, тебаїну та папаверину — відомих біомаркерів опію. Вчені кажуть, що ці результати перегукуються з відкриттям слідів опіатів у групі єгипетських алебастрових посудин і кипрських глеків «base-ring», знайдених у звичайній гробниці, ймовірно купецької родини, у Седменті на південь від Каїра, що датуються Новим царством (XVI–XI ст. до н.е.). Зв’язок із гробницею Тутанхамона Обидва відкриття, розділені більше ніж тисячоліттям і різними соціальними групами, підсилюють ймовірність того, що численні алебастрові посудини з гробниці Тутанхамона також містили опій, каже Ко. Опій мав як медичне, так і духовне значення по всьому стародавньому світу — від Месопотамії до Єгипту й Егейського регіону. За життя Тутанхамона, наприклад, на Криті існував культ «богині маку». Мак згадується у численних стародавніх текстах, включно з Папірусом Еберса, працями Гіппократа, Діоскорида та Галена. Відкриття Говарда Картера у 1922 році принесло грандіозну колекцію артефактів, включно з великою кількістю прекрасно збережених алебастрових посудин — імовірно найкращих у часи правління Тутанхамона (1333–1323 рр. до н.е.). У 1933 році аналітичний хімік Альфред Лукас, член команди Картера, провів початковий аналіз органічних речовин — багато посудин містили липкі темно-коричневі ароматичні матеріали. Лукас не зміг точно встановити їх хімічний склад, але визначив, що більшість не є ані мазями, ані парфумами. Таємниця розграбованих посудин Подальших хімічних аналізів з того часу не проводилося. Посудини, як і більшість артефактів із гробниці, нині зберігаються у Великому єгипетському музеї в Гізі. Картера вразив факт стародавнього розграбування частини посудин. Сліди пальців усередині деяких з них свідчили, що грабіжники намагалися видряпати залишки до останнього. Багато таких посудин містили ту саму темно-коричневу речовину, яку Лукас не зміг класифікувати. На думку Ко, той факт, що ці речовини були досить цінними, щоб супроводжувати фараона у потойбіччя й заради них грабіжники ризикували життям, говорить про їхню виняткову важливість. «Ми вже знайшли хімічні сліди опіатів у єгипетських алебастрових посудинах елітних груп у Месопотамії та у звичайніших єгипетських контекстах», — каже Ко. — «Можливо, такі посудини були впізнаваними культурними маркерами вживання опію, подібно до того, як кальяни сьогодні асоціюються зі споживанням тютюну. Аналіз вмісту посудин із гробниці Тутанхамона міг би прояснити роль опію в цих стародавніх суспільствах».