Генетика великих білих акул (Carcharodon carcharias) поставила вчених у глухий кут. Попри понад 20 років досліджень, нове масштабне секвенування ДНК показало: ці хижаки не належать до однієї глобальної популяції. Замість цього існують три чіткі групи — в північній частині Тихого океану, у південній частині Тихого океану та Індійському океані, а також у північній частині Атлантики та Середземному морі. Дослідження було опубліковано в журналі PNAS. Найдивніше — різниця у мітохондріальній ДНК (яка передається по материнській лінії), тоді як ядерна ДНК у всіх груп майже однакова. Зазвичай подібні відмінності пояснюють філопатрією — поверненням самиць до місця народження для розмноження. Однак дані 150 зразків акул з усього світу спростували цю гіпотезу. Дослідники також перевірили інші можливі причини — зміни співвідношення статей, генетичний дрейф, навіть природний відбір — але жодне пояснення не підтвердилося. «Чесна відповідь — ми не маємо жодного уявлення», — зізнається керівник дослідження Ґевін Нейлор із Флоридського музею природничої історії. Науковці припускають, що за розбіжностями стоїть невідомий еволюційний механізм, який ще належить відкрити.