Повіками дивні вогники, що «танцюють» над поверхнею боліт, вселяли жах забобонним людям і народжували легенди про зловісні духи, що заманюють мандрівників у згубну багну. Вчені давно намагаються пояснити ці таємничі спалахи світла та довести, що причина їхньої появи — не містика, а природні процеси. Міжнародна команда фізиків та хіміків, можливо, знайшла відповідь на питання, як саме з’являються ці вогники. Блукаючі вогні, їх ще називають болотяними або бісівськими вогниками — рідкісне природне явище, яке зазвичай спостерігають ночами на болотах. Ці синюваті або блакитно-бліді вогні, що безшумно з’являються і зникають у ночі, традиційно пов’язували з потойбічними силами — душами грішників, привидами, лісовими духами. Науковий погляд явище сформувався набагато пізніше. Дослідники припускали , що свічення викликає горіння газів, що виділяються при гнитті органіки в товщі болотяного мулу. Головними «підозрюваними» стали метан та фосфін. Однак ця гіпотеза мала серйозну ваду. Незрозуміло було, який механізм займає ці гази над поверхнею води. Версії про статичну електрику або удари блискавки не знаходили переконливих доказів і не могли пояснити всі випадки появи таємничих вогнів. Загадка залишалася відкритою, залишаючи простір для містики та наукових суперечок. Прорив у цьому питанні зробила міжнародна команда фізиків та хіміків під керівництвом Річарда Заре (Richard Zare) зі Стенфордського університету в США. Вчені звернули увагу на властивість звичайної води. У попередніх роботах дослідники вже спостерігали як мікроскопічні крапельки води, розміром не більше крупинки солі, здатні накопичувати електричний заряд і породжувати крихітні іскри. Це наштовхнуло на думку, що щось схоже може відбуватися і з бульбашками газу. Зорі та його колеги провели експеримент. У лабораторії вони пропускали через воду мікробульбашки метану та повітря. Процес фіксували за допомогою високошвидкісної камери, лічильника фотонів та спектрометра – приладів, здатних вловити дрібні спалахи світла. Виявилося, бульбашки метану, піднімаючись до поверхні, деформуються, труться один про одного і воду і в результаті цього процесу накопичують електричний заряд. Коли два таких заряджених бульбашки зливаються, різниця потенціалів між ними стає настільки великою, що проскакує мініатюрна електрична іскра. Вчені дали цьому феномену назву – “мікроблискавка”. Дослідники не тільки спостерігали спалахи між пухирцями, але й проаналізували їх спектри. Спектральний склад спалахів збігався з емісією, характерною збуджених молекул і радикалів, що у процесах окислення. Іншими словами, мікроблискавки виробляли достатньо енергії, щоб збуджувати молекули газу та змусити їх «загорітися». На зорі з командою з’ясували, що підводна мікроблискавка ініціює окислення метану (через утворення збуджених молекул/радикалів). У міру підйому бульбашок реакція продовжується біля поверхні і проявляється як видиме холодне свічення. Йдеться про низькотемпературну хімічну реакцію, яка дає видиме свічення і виділяє тепло, тобто про «холодну» форму окислення. Простіше кажучи, процес, запущений мікроблискавкою, спостерігається біля поверхні. У момент, коли бульбашка виявляється на межі води та повітря, реакція проявляється у вигляді видимого спалаху холодного світіння. Саме це світіння сприймають спостерігачі як «блукаючий вогник»: сама іскра, що виникла між бульбашками під водою, служить запалом. Наукова спільнота позитивно оцінила роботу команди Зорі, але поставилася до неї з обережністю. На думку фахівців, запропонований механізм може пояснювати багато випадків болотяних вогників, особливо там, де виділяється метан. Однак поки що рано називати його універсальним. У окремих ситуаціях не підходить, саме там, де можлива роль інших чинників, наприклад фосфіну чи інших хімічних і фізико-хімічних процесів. Проте відкриття підштовхне інших вчених до нових експериментів та перевірок. Висновки дослідників  представлені у журналі PNAS.