Дослідники виявили особливий тип імунних клітин, здатних розпізнавати та знищувати дрібноклітинний рак легень — одну з найагресивніших форм цього захворювання. Вчені також встановили, що препарати, які вже застосовують у медицині, можуть посилювати протипухлинну активність цих клітин. Відкриття може допомогти розробити нові підходи до імунотерапії для пацієнтів, яким наявні методи лікування допомагають недостатньо. Результати дослідження опублікували в журналі Cancer Cell. Роботу виконали науковці австралійського дослідницького інституту WEHI спільно з клінічними та науковими партнерами. Чому дрібноклітинний рак легень так важко лікувати Дрібноклітинний рак легень (SCLC) характеризується швидким прогресуванням і складністю лікування. За даними, наведеними в дослідженні, менш ніж 7% пацієнтів із цим діагнозом живуть п’ять років після встановлення хвороби. Імунотерапія суттєво змінила лікування багатьох видів раку, однак при дрібноклітинному раку легень її результати залишаються обмеженими. Одна з причин полягає в тому, що пухлина може уникати розпізнавання звичайними імунними клітинами, на які розраховують багато сучасних методів лікування. Команда під керівництвом професорки Кейт Сазерленд із WEHI звернула увагу на інший механізм імунного захисту — гамма-дельта Т-клітини. Це особлива популяція Т-лімфоцитів, яка розпізнає клітини-мішені інакше, ніж більшість звичайних Т-клітин. Дослідники виявили, що в пацієнтів, чиї пухлини містили більше гамма-дельта Т-клітин, результати лікування нерідко були кращими. Це спостереження саме по собі не доводить, що клітини безпосередньо забезпечили довше виживання, однак указує на можливу важливу роль такого імунного механізму. Мініатюрні пухлини допомогли перевірити відкриття Щоб з’ясувати, чи можуть гамма-дельта Т-клітини безпосередньо атакувати рак, науковці створили в лабораторії мініатюрні моделі пухлин із тканинних зразків, отриманих від пацієнтів. Матеріали надали через Victorian Cancer Biobank у співпраці з Королівською лікарнею Мельбурна. До цих моделей дослідники додали гамма-дельта Т-клітини, виділені з крові тих самих пацієнтів. У лабораторних експериментах клітини ефективно розпізнавали та знищували пухлинні клітини. Такий результат важливий, оскільки показує потенціал імунної відповіді, яка може працювати навіть тоді, коли пухлина уникає виявлення традиційними імунними клітинами. Водночас лабораторна модель не відтворює всіх умов людського організму. Тому ефективність цього підходу та його безпечність для пацієнтів ще потрібно перевірити в клінічних дослідженнях. Два препарати посилили атаку на пухлину Наступним кроком стало випробування двох препаратів, які вже мають медичне застосування: тарлатамабу та золедронату. Тарлатамаб — протипухлинний препарат, який застосовують для лікування певних випадків дрібноклітинного раку легень. Він допомагає спрямовувати імунну атаку на пухлинні клітини, зокрема залучаючи Т-клітини до контакту з ними. Золедронат використовують, серед іншого, для лікування остеопорозу та ускладнень, пов’язаних із ураженням кісток при раку. У лабораторних експериментах він сприяв збільшенню кількості гамма-дельта Т-клітин і посилював їхню здатність реагувати на пухлину. Коли препарати застосовували разом із гамма-дельта Т-клітинами, їхня здатність знищувати ракові клітини в лабораторних моделях суттєво зростала. Проте це ще не означає, що така комбінація забезпечить аналогічний результат у людей. Її клінічну ефективність і можливі ризики потрібно оцінити окремо. Чи можна створити нову імунотерапію на основі цих клітин Результати також відкривають перспективи для так званого адоптивного перенесення клітин. За такого підходу імунні клітини отримують від пацієнта або іншого джерела, розмножують поза організмом, а потім вводять назад, щоб посилити боротьбу з пухлиною. Перший автор дослідження, доктор Джин Нг, зазначив, що наявні методи розмноження та повторного введення гамма-дельта Т-клітин можуть допомогти швидше перейти до розробки нових терапевтичних стратегій. Команда WEHI продовжує роботу разом із науковцями Інституту Доерті, прагнучи використати отримані результати для створення нових підходів до імунотерапії. Отже, дослідження виявило перспективний напрям боротьби з одним із найскладніших для лікування видів раку легень. Однак поки що йдеться про лабораторні результати та зв’язок між кількістю певних імунних клітин і результатами лікування, а не про доведену нову терапію для пацієнтів. Наступним важливим кроком стане перевірка того, чи можна безпечно й ефективно використати цей механізм у клінічній практиці.