Раніше невідомий хвалебний гімн, що датується приблизно 1000 роком до нашої ери, був виявлений професором Луїзіанського університету Енріке Хіменесом, який за допомогою штучного інтелекту ідентифікував 30 пов’язаних рукописів. У пісках Месопотамії, серед уламків зруйнованих храмів і тисячолітніх клинописних табличок, дослідники зробили відкриття, яке змушує переосмислити історію музики. Археологи виявили добре збережений вавилонський гімн, написаний понад три тисячі років тому. Це не просто поетичний текст — це музичний твір, який дозволяє нам почути голос стародавнього світу. Команда з Університету Кембриджу та Іракського музею натрапила на гімн під час розкопок поблизу руїн стародавнього міста Ніппур. Табличка з клинописом була частково пошкоджена, але завдяки сучасним методам тривимірного сканування та штучного інтелекту вдалося відновити повний текст і навіть частину музичної структури. За словами археологів, цей гімн присвячений богині Інанні — покровительці любові, родючості та війни. Текст описує урочисте свято, на якому священики й музиканти виконували пісні на честь божества, супроводжуючи їх грою на лірах і барабанах. У рядках гімну відчувається поєднання глибокої віри й естетичного чуття — доказ того, що вавилоняни не лише будували величні храми, а й творили мистецтво, яке промовляє до нас крізь тисячоліття. Лінгвісти відзначають, що текст написано на аккадській мові, одній із найдавніших письмових мов людства. Особливий інтерес викликала частина таблички, де позначено ритмічні схеми й символи, що, ймовірно, відображають музичні ноти. Це відкриття може допомогти вченим краще зрозуміти, як виглядала музика стародавнього Близького Сходу і як вона вплинула на подальші музичні традиції. Музикознавці вже спробували відтворити мелодію за допомогою старовинних інструментів, відомих із археологічних знахідок. Результат виявився напрочуд гармонійним — мелодія звучить сумно, але урочисто, ніби давній заклик до небес. Вона водночас проста і велична, створює відчуття, що слухаєш не просто музику, а живе звернення до богів. Це не перший знайдений музичний текст із Месопотамії, але його збереженість і зміст роблять відкриття унікальним. Раніше відомі гімни були фрагментарними або стосувалися лише текстової частини. Нинішня знахідка дає змогу вперше зіставити слова, ритм і мелодію — фактично, почути те, що звучало у Вавилоні три тисячоліття тому. Науковці називають це відкриття “акустичним порталом у минуле”. Воно дозволяє не просто вивчати історію, а відчути її — через звук, через емоції, які колись переживали люди під зоряним небом Месопотамії. “Це нагадування, що навіть у світі каменю й глини люди прагнули гармонії, — говорить доктор Сара Дженкінс, співавторка дослідження. — Вони створювали музику не лише для розваги, а як спосіб спілкування з божественним. І тепер, через три тисячі років, ми знову можемо почути цей голос.” Можливо, цей гімн — не просто артефакт, а доказ того, що музика є універсальною мовою людства. Вона здатна долати мовні, часові й культурні бар’єри, нагадуючи: наші почуття, наші пошуки сенсу й наші пісні — це те, що єднає нас із найдавнішими цивілізаціями. Уривок з нещодавно відкритого гімну Наступні рядки взяті з нещодавно знайденого гімну. Вони описують річку Євфрат, на березі якої в той час лежав Вавилон: Євфрат — її річка, заснована мудрим володарем Нудіммудом.Вона втамує листя, насичує очерет,Вивергає свої води в лагуни та море.Її поля квітнуть травами та квітами,її луки в яскравому цвітуть, проростають ячмінь,з якого, зібравши, складають снопи,стада та отари лежать на зелених пасовищах,багатство та пишнота — те, що личить людству, —даруються, примножуються та по-королівськи даруються.