Результати місії «Вікінг» знову стали предметом наукових суперечок. Деякі дослідники припускають, що NASA могло зафіксувати ознаки мікробного життя на Марсі ще у 1976 році — але тоді їх витлумачили як хімічну реакцію. Чи могли перші марсіанські експерименти виявитися історичним шансом, який не розпізнали? Про це повідомило видання Iflscience. Що зробили «Вікінги» у 1976 році У липні та вересні 1976 року апарати програми Viking program здійснили посадку на поверхні Марса. Це були перші успішні місії, які не лише передали панорамні знімки планети, а й провели повноцінні біологічні експерименти із ґрунтом. Один із тестів передбачав додавання поживного розчину з радіоактивно міченим вуглецем. Логіка була проста: якщо в зразках є мікроорганізми, вони метаболізуватимуть поживні речовини та виділятимуть газ із міченим CO₂. Під час першого запуску прилад зафіксував помітне вивільнення 14CO₂. Також спостерігалося виділення кисню та реакції після зволоження ґрунту. Проте повторні тести не продемонстрували очікуваного наростання активності, яке характерне для живих систем. У підсумку команда місії дійшла висновку: органічних сполук на Марсі не знайдено, а реакції могли бути спричинені не біологією, а хімією або земним забрудненням. Чому дискусія відновилася Ситуація змінилася після місії Phoenix, яка виявила у марсіанському ґрунті перхлорати — сильні окисники. Подальші лабораторні дослідження показали: під впливом перхлоратів органічні сполуки можуть руйнуватися з утворенням хлорованих органічних речовин. Саме такі сигнали у свій час і фіксував «Вікінг». Це означає, що відсутність «чистої» органіки могла бути наслідком хімічного руйнування під час аналізу, а не доказом її повної відсутності. Чи могли мікроорганізми загинути під час тесту Автори нового аналізу висувають ще одну гіпотезу: можливі марсіанські мікроорганізми могли перебувати у стані спокою, активуючись лише при мінімальній вологості. Якщо так, надлишкова вода, додана під час експерименту, могла стати для них фатальною. У межах цієї моделі пропонується гіпотетичний автотрофний мікроорганізм, здатний використовувати накопичений кисень та фіксувати вуглець при мінімальній кількості водяної пари. Цю умовну форму життя дослідники назвали BARSOOM — за вигаданою назвою Марса у романі Едгара Райса Берроуза «Принцеса Марса». Це не доказ життя — але питання знову відкрите Автори підкреслюють: новий аналіз не доводить існування життя на Марсі. Йдеться про переосмислення старих даних із урахуванням нових знань про хімію марсіанського ґрунту. Фактично дискусія повертається до того, з чого починалася: чи були результати 1976 року хімічною аномалією — чи першим сигналом потенційної біології поза Землею. І якщо відповідь друга — історія пошуку життя у Сонячній системі може виглядати зовсім інакше.