Астрономи зібрали 15 років спостережень за блазаром PKS 1424+240 і вперше побачили його майже «в лоб». Виявилося, що магнітне поле струменя згорнуте у майже ідеальний тор — і саме екстремально точне наведення на Землю робить джерело таким яскравим у гамма-променях і нейтринах, хоча в радіодіапазоні воно «ніби» повільне. Це знімає давню суперечність у поясненні ядер активних галактик. Дослідження опубліковане в Astronomy & Astrophysics Letters. Що саме знайшли Команда під керівництвом Юрія Ковальова (MPIfR) склала 42 поляриметричні радіознімки VLBA (2009–2025) і отримала карту магнітного поля струменя блазара. Поле виявилося тороїдальним — воно охоплює струмінь, як «кільце», що добре видно на карті поляризації. Блазар спрямований практично точно на нас: оцінений кут огляду < 0,6°. Це максимізує доплерівське підсилення випромінювання. Таке наведенння дає приріст яскравості щонайменше у ~30 разів, через що PKS 1424+240 «світиться» і в гамма-променях, і в потоці високоенергетичних нейтрино. Чому це важливо PKS 1424+240 — один із найяскравіших нейтринних блазарів (за даними IceCube), але радіоспостереження показували «повільний» струмінь. Тепер зрозуміло: повільність — лише проєкційна ілюзія при погляді майже вздовж осі струменя. Це знімає так звану «кризу доплерівського фактора». Результат підтверджує, що активні ядра здатні розганяти не лише електрони, а й протони — саме вони дають спільну картину гамма-випромінювання та потоку нейтрино, яку ми фіксуємо на Землі. Як це з’ясували Астрономи використали методику складання (stacking) десятків високочутливих зображень із поляриметрією на 15 ГГц за допомогою масиву Very Long Baseline Array. Карта поляризації відтворює конфігурацію магнітного поля, що і виявила «кільця» навколо струменя — майже ідеальний тор.