У 2021-му астрономи помітили вибух зірки на відстані близько 2,2 млрд світлових років і позначили його як SN2021yfj. Коли дослідники розібрали дані, вони побачили щось нечуване: замість звичних легких елементів у викидах домінували кремній, сірка та аргон — «важкі» шари, що за теорією ховаються глибоко всередині масивної зорі. Фактично це перший прямий доказ знаменитої «цибулинної» будови надгігантів. Що саме знайшли Команда під керівництвом астрофізика Стіва Шульце (Northwestern University) повідомила: зоря-попередниця перед вибухом втратила майже всі зовнішні шари — водень, гелій і навіть вуглець, — оголивши кремнієво-сірчані зони ближче до ядра. Саме тому спектр супернової виявився «важким» і безпрецедентним. Учені називають об’єкт «stripped to the bone» — «оголений до кісток». Чому це важливо Підручники давно описують життя масивних зір як низку «кілець» елементів (від водню зовні до кремнію/сірки та заліза всередині). Але у вибухах ми майже завжди бачили переважно легкі елементи. SN2021yfj уперше показала глибокі «кільця» напряму — це сильне підтвердження теорії та сигнал, що шляхів загибелі зір більше, ніж ми звикли думати. Статтю оприлюднено у Nature. Як зоря могла так «схуднути» Одна з гіпотез: наприкінці життя масивна зоря переживає серію нестабільних спалахів. Кожен «підрив» підкидає тиск і температуру, запалює короткі епізоди синтезу та зриває черговий шар речовини назовні. До моменту фінального колапсу від зорі лишається «оголене» ядро з кремнію та сірки; швидкі викиди супернової врізаються в раніше відкинуту оболонку, і ми бачимо надяскравий спалах. Потрібні нові приклади, аби остаточно підтвердити сценарій, але SN2021yfj уже змушує переглянути моделі. Джерело