Одне з найбільш загадкових питань мистецтвознавства, яке тривало понад сім десятиліть, нарешті отримало наукове пояснення. Дослідники зуміли розкрити приховану закономірність у знаменитих картинах Джексона Поллока, митця, відомого своєю радикальною технікою «дрипінгу» — розбризкування фарби на полотно. На перший погляд роботи Поллока здаються хаотичними бризками та потоками фарби, але новітні аналітичні методи показали, що за цим стоїть складна фізика рідини та математичні закономірності. Використовуючи сучасні алгоритми розпізнавання зображень та високошвидкісну відеозйомку експериментів із фарбою, вчені довели, що картини Поллока демонструють ефекти турбулентності, які описуються рівняннями динаміки рідин. Виявилося, що особлива техніка нанесення фарби дозволяла художнику створювати складні фрактальні структури. Вони мають повторювані візерунки на різних масштабах, що пояснює, чому картини Поллока здаються настільки гармонійними, незважаючи на їхній зовнішній хаос. Саме ці фрактальні характеристики зробили його стиль унікальним і відмінним від спроб наслідувачів. Цікаво, що Поллок не мав формальної наукової підготовки, однак інтуїтивно використав принципи, які сучасні фізики й математики змогли пояснити лише через десятки років. Дослідження показало, що у його роботах рівень фрактальної складності змінювався з часом, що дозволяє простежити еволюцію його техніки і навіть встановлювати автентичність картин. Це відкриття не лише знімає завісу таємничості з мистецької техніки XX століття, але й демонструє, наскільки тісно можуть переплітатися наука та мистецтво. Турбулентність і фрактали, які вивчають фізики, знайшли своє відображення в полотнах художника, що на інтуїтивному рівні зміг випередити час.