Уявіть собі нічне небо Червоної планети, яке раптово спалахує локальними примарними вогнями. Там немає потужного магнітного щита, як у Землі, але явище полярного сяйва все одно існує. Хоча зв’язок з орбітальним апаратом MAVEN було втрачено в грудні 2025 року, а місія офіційно завершилася 3 червня 2026 року, зібраний за десятиліття масив даних продовжує дарувати грандіозні відкриття. Новий аналіз цих архівних вимірювань показав, що полярне сяйво на Марсі формується за тими ж фізичними законами, що й на нашій планеті, але в значно більш дивовижному локальному масштабі. Повідомляє T4 з посиланням на universetoday.com. Як працює Земний механізм і що знайшли на Марсі На Землі полярне сяйво виникає завдяки так званому циклу Данджі – процесу, який у 1961 році описав британський фізик Джеймс Данджі. Коли лінії магнітного поля Сонця наближаються до магнітосфери Землі, вони з’єднуються з ними у процесі магнітного перез’єднання. Це відкриває своєрідні двері для заряджених частинок сонячного вітру, які розганяються, спрямовуються до полюсів і змушують верхні шари атмосфери світитися. У результаті ми спостерігаємо величні зелені та фіолетові завіси над полярними регіонами. Фото: universetoday.com На Марсі все відбувається інакше, адже планета втратила власне глобальне магнітне поле приблизно 4 мільярди років тому, коли її рідке ядро застигло. Проте науковці з Каліфорнійського університету в Берклі, дослідивши дані MAVEN, виявили на Марсі справжній “мініатюрний цикл Данджі”. Результати цього дослідження опублікували 23 липня 2026 року у журналі Nature Communications, і вони повністю змінили уявлення про космічну погоду навколо сусідньої планети. Залишки стародавньої лави створюють локальні магнітосфери Оскільки глобального магнітного щита немає, сонячний вітер безперешкодно здуває марсіанську атмосферу протягом мільярдів років. Але на поверхні планети збереглися ділянки із сильно намагніченою корою – це залишки запеченої лави, яка вистигала за часів існування прадавнього магнітного поля. Ці розсереджені плями створюють локальні міні-магнітосфери, розсіяні по всій поверхні Червоної планети. Саме над цими дрібними магнітними аномаліями апарат MAVEN раніше вже фіксував локалізовані спалахи. Досі залишалося загадкою, як саме електрони отримують достатньо енергії для створення сяйва в умовах відсутності єдиного магнітного поля. Тепер стало зрозуміло: сонячні магнітні лінії перез’єднуються з цими крихітними куполами марсіанського поля, запускаючи електричні струми прямо над окремими ділянками поверхні. Три інструменти MAVEN склали останній елемент пазла Щоб розгадати цю таємницю, команда під керівництвом дослідника Шаосуй Сю (Shaosui Xu) з Лабораторії космічних наук Каліфорнійського університету в Берклі використала одночасно три прилади орбітального апарата. Магнітометр (Magnetometer) вимірював конфігурацію магнітних полів, аналізатор електронів сонячного вітру SWEA обчислював електричні струми, а прилад STATIC аналізував потоки плазми в іоносфері. Науковці змусили інструмент STATIC працювати на межі його технічних можливостей, щоб зафіксувати надтонкі деталі руху плазми. Виявлена візуалізація електричних струмів показала подвійну замкнену структуру, яка огортає Марс від денного до нічного боку. Це підтвердило, що циркуляція плазми та розгін електронів відбуваються за сценарієм Данджі, але у масштабах, які раніше вважалися неможливими для об’єктів без повноцінного магнітного поля. Практична користь для майбутніх колоністів та науки Це відкриття має суто практичне значення для людства, яке планує майбутні роботизовані та пілотовані місії на Марс. Розуміння того, як саме сонячний вітер взаємодіє з марсіанською корою та іоносферою, дозволить точніше прогнозувати космічну погоду та рівень радіаційного навантаження на майбутніх астронавтів. Крім того, міні-магнітосфери можуть слугувати природним укриттям від заряджених частинок у певних районах планети. Головний дослідник місії MAVEN Шеннон Каррі (Shannon Curry) з Лабораторії атмосферної та космічної фізики в Боулдері зазначає, що це відкриття допомагає зрозуміти, чому Земля та Марс еволюціонували настільки різними шляхами, хоча підпорядковуються однаковим фундаментальним законам фізики. Також це дає підказку астрономам: подібні мініатюрні цикли Данджі можуть існувати на інших тілах Сонячної системи – наприклад, на супутниках Юпітера чи Сатурна або навіть на екзопланетах. Часті запитання про полярне сяйво на Марсі Чи можна побачити полярне сяйво на Марсі неозброєним оком? Більшість сяйв на Марсі відбуваються в ультрафіолетовому діапазоні, тому людське око їх не помітить без спеціальних приладів. Однак під час потужних сонячних спалахів деякі локальні сяйва можуть ставати видимими і в оптичному діапазоні як слабке зеленкувате або блакитне світіння над горизонтом. Чому Марс втратив своє глобальне магнітне поле? Близько 4 мільярдів років тому геологічна активність у ядрі Марса припинилася. Через відсутність конвекції в рідкому зовнішньому ядрі зупинився динамо-механізм, який генерував глобальне магнітне поле планети. Чим марсіанське сяйво відрізняється від земного? Земне сяйво концентрується навколо північного та південного магнітних полюсів у вигляді широких овалів. На Марсі немає єдиних полюсів, тому сяйва виникають у вигляді локальних плям над конкретними ділянками намагніченої кори по всій планеті. Що сталося з апаратом MAVEN? Орбітальний апарат MAVEN вивчав атмосферу Марса понад десять років. У грудні 2025 року зв’язок із зондом було втрачено, а 3 червня 2026 року NASA офіційно оголосило про завершення місії. Проте науковці продовжують опрацьовувати величезний архів зібраних ним даних. Фізика Всесвіту дивує своєю універсальністю: той самий фундаментальний процес, який запалює гігантські вогні над Аляскою чи Норвегією, здатний працювати у мініатюрних масштабах над згаслими вулканами Марса. І хоча сам апарат MAVEN уже мовчить на марсіанській орбіті, його спадщина продовжує переписувати підручники з планетології та наближає момент, коли перші люди побачать примарне світло марсіанського неба власними очима.The post Науковці розкрили таємницю полярного сяйва на Марсі за даними MAVEN first appeared on T4 - сучасні технології та наука.