Пів століття досліджень нарешті приносять відчутні результати: імпланти мозку перестають бути лише лабораторними експериментами і вже допомагають людям. Найвідоміший приклад — Ноланд Арбо, перший пацієнт компанії Ілона Маска Neuralink. Після травми хребта він був паралізований, але завдяки імпланту повернув собі можливість керувати комп’ютером, редагувати сайти, надсилати електронні листи, виконувати банківські операції та відновлювати незалежність. Neuralink уже імплантувала свої пристрої семи людям, які навчилися керувати комп’ютерами силою думки. Наприклад, Майк тепер працює повноцінним науковим техніком із дому, а Алекс, колишній складальник деталей, створює 3D-компоненти, попри втрату рухливості рук. Це справжній прорив: вперше за десятиліття BCI (brain-computer interface, інтерфейс мозок-комп’ютер) виходить за межі лабораторій і дає людям із паралічем можливість працювати та спілкуватися. Імплантат Neuralink. Ілюстрація: Neuralink Але Neuralink — не єдиний гравець на ринку. Paradromics щойно імплантувала свій чип із 1600 електродами (для порівняння, у Neuralink їх 1024). Precision Neuroscience розробляє менш інвазивні тонкі плівки. А Synchron, яку фінансують Джефф Безос і Білл Гейтс, вже імплантувала свої пристрої 10 людям без відкриття черепа. Вони готують перший Bluetooth-чип для підключення до iPhone. Технології ще далекі від досконалості. Наприклад, система UC Davis припускається помилок у 44% слів, а виробники мають вирішити проблеми безпеки та конфіденційності нейроданих. Проте оптимізму не бракує: перші комерційні продукти для людей із травмами спинного мозку або БАС можуть з’явитися вже за 2–3 роки. Для Арбо та інших тестувальників ці чипи — не про фантастичні кіберпанкові мрії, а про повернення простих людських речей: свободи руху та можливості жити самостійно. Джерело