Маленькі гірські ставки, що прискорюють глобальне потепління Високо в Андах, на вітряних схилах Еквадору, ховаються крихітні гірські ставки — деякі менші за пів гектара. Вони здаються незначними, але насправді виділяють більше вуглекислого газу та метану, ніж більші водойми поруч. Нові польові дослідження показують: ці мініатюрні водойми можуть відігравати набагато більшу роль у зміні клімату, ніж будь-хто раніше думав. Дослідження у високогірних парамо Наукова команда з Університету Північної Кароліни (UNC) під керівництвом докторки Керідвен Вітмор вивчала ставки в регіоні парамо — це високогірні тропічні луки Еквадору, де прохолодно й волого цілий рік. Дослідники обстежили 11 ставків і одне болото, вимірюючи температуру, рівень води та кількість парникових газів. І результат їх здивував: найменші водойми виділяли більше вуглецю, ніж великі озера всього за кілька метрів від них. «Наші спостереження показали, що навіть маленькі ставки мають величезне значення. Вони виділяють більше вуглецю, ніж великі водойми поруч. Це означає, що ми недооцінюємо роль дрібних водних систем у кліматичних процесах», — пояснила Вітмор. Як працює “карбоновий мотор” гірських ставків Під час вимірювань вчені помітили, що на кількість метану та CO₂ впливають три фактори: температура води, висота над рівнем моря, сполучення ґрунтової води зі ставком. У нижчих і тепліших ділянках метану виявили значно більше. Пояснення просте — тепло активує мікроорганізми, які розкладають органічні речовини, вивільняючи парникові гази. Малі водойми — велика загроза На перший погляд здається, що такі маленькі ставки не можуть суттєво вплинути на клімат. Але глобальні оцінки говорять інше: маленькі водойми займають менше 1% площі всіх озер і ставків, водночас вони відповідають за до 15% усіх викидів CO₂ із прісноводних екосистем, і за понад 40% усіх викидів метану. Іншими словами, маленькі водойми — це великі джерела парникових газів, просто вони не помітні на картах. Таємниця у гірському торфі Багато гірських ставків лежать на давніх торф’яниках — ґрунтах, насичених недорозкладеною органікою, яка зберігає величезні запаси вуглецю. Але коли тепла вода проникає в цей торф, мікроби активізуються і починають “спалювати” органіку, виділяючи гази в атмосферу. Таким чином, ставки, які сидять на торф’яниках, можуть перетворюватися на природні фабрики метану. Що це означає для кліматичних моделей До цього часу більшість кліматичних моделей орієнтувалися на великі озера, але ігнорували тисячі маленьких водойм у горах. Це створює серйозні прогалини в глобальному “карбоновому бюджеті” — підрахунках, скільки вуглецю надходить у повітря та скільки його поглинається. «Ці гірські райони були “сліпими плямами” для кліматологів. Ми нарешті починаємо розуміти, що саме тут ховаються важливі елементи глобальної системи обміну вуглецю», — наголошує професор Дієго Ріверос-Ірегуі, співавтор дослідження. Попередження і шлях уперед Вчені закликають приділяти більше уваги цим невеликим екосистемам, оскільки навіть найменші водойми можуть впливати на глобальний клімат. Наступним кроком має стати вимірювання метану, який виходить із донних відкладів у вигляді бульбашок — цей процес може значно збільшити загальні показники викидів. Підсумок Маленькі гірські ставки — це не просто мальовничі дзеркала серед хмар. Вони — невидимі учасники кліматичної системи, які можуть прискорювати глобальне потепління. І тепер, коли вчені це усвідомили, світ має шанс скоригувати моделі і, можливо, трохи краще зрозуміти, як працює планета.