Нове дослідження показує, що мікропластик у природному середовищі колонізується патогенними та стійкими до антимікробних препаратів бактеріями. Дослідницька група закликає до термінових дій щодо управління відходами та настійно рекомендує носити рукавички під час прибирання пляжів. Мікропластик – це пластикові частинки розміром менше 5 мм, які є надзвичайно поширеними забруднювачами. За оцінками, в океані (від поверхні до морського дна) накопичилося понад 125 трильйонів частинок, а також вони були виявлені в ґрунтах, річках, озерах, у тварин та в організмі людини. Новітньою проблемою, пов’язаною з мікропластиком, є мікробні спільноти, які швидко осідають на поверхні частинок, утворюючи складні біоплівки, відомі як «пластисфера». Ці спільноти часто можуть включати патогенні (хвороботворні) або стійкі до антимікробних препаратів (АРМ) бактерії. Мікропластик та стійкість до антимікробних препаратів Було запропоновано, що очисні споруди або звалища твердих відходів поширюють, посилюють або впливають на еволюцію стійкості до антимікробних препаратів та патогенів у природі. Це цілком може збільшити ризик для здоров’я людини, тому вкрай важливо краще розуміти взаємодію бактеріальних спільнот у пластисфері та інших забруднювачів морського середовища, таких як побутові та медичні стічні води. Лабораторні дослідження показали, що деякі поширені пластикові матеріали служать платформою для селективного росту бактеріальних спільнот, відповідальних за антимікробну резистентність та захворювання як у людей, так і у тварин. Хоча попередні роботи досліджували це в навколишньому середовищі, кілька питань і проблем залишилися без відповіді, на які це нове дослідження мало на меті відповісти. Дизайн та методологія дослідження Дослідження під назвою «Від каналізації до морів: дослідження патогенів та стійкості до антимікробних препаратів у мікропластику від стічних вод лікарень до морського середовища» було опубліковано в журналі Environment International . Дослідницька група під керівництвом доктора Емілі Стівенсон та вчених з Плімутської морської лабораторії та Ексетерського університету розробила нову структуру, яка дозволила б закріпити п’ять різних субстратів (біо-кульки, нурдли, полістирол, деревину та скло) вздовж водного шляху, антропогенне забруднення якого, як очікується, зменшиться нижче за течією. Біокульки – це невеликі пластикові гранули, що використовуються британськими водоканалами в процесі очищення стічних вод, щоб забезпечити поверхню для росту бактерій та розщеплення поживних речовин. Після двох місяців у воді бактеріальні біоплівки, що ростуть на кожному субстраті, були проаналізовані за допомогою метагеноміки; геномного аналізу генетичного матеріалу, зібраного з цілої спільноти організмів у певному середовищі. Результати дослідження показують: Патогени та бактерії AMR були виявлені на всіх субстратах, на всіх ділянках відбору проб. Полістирол та волокна можуть становити більший ризик антимікробної резистентності, ніж інші субстрати, можливо через їхню здатність адсорбувати антибіотики та сприяти утворенню біоплівки, що полегшує перенесення генів резистентності до антимікробних препаратів (ARG). У мікропластичних біоплівках було виявлено понад 100 унікальних послідовностей ARG, що більше, ніж на натуральних (деревина) або інертних (скло) субстратах. Екологічні біокульки можуть підтримувати бактерії, що несуть гени стійкості до ключових антибіотиків, таких як аміноглікозиди, макроліди та тетрацикліни. Несподівано, поширеність деяких бактеріальних патогенів збільшилася, рухаючись нижче за течією, коли вони були пов’язані з мікропластичними біоплівками. Розташування навколишнього середовища відігравало значну роль у складі мікробної спільноти та поширеності гена AMR. Існують потенційні ризики для біобезпеки, пов’язані з мікропластиком, особливо в районах поблизу аквакультур, де організми, що фільтрують воду, можуть поглинати колонізовані частинки, що містять патогени та ARG. Дослідницька група наголошує на необхідності подальших досліджень взаємодії мікропластику із супутніми забруднювачами, а також удосконалення методів управління відходами для зменшення поширення антимікробної резистентності та патогенних організмів у навколишньому середовищі.