Уявити життя без раку, інфарктів чи діабету легко, і здається, що в такому світі люди жили б практично вічно. Але навіть якщо прибрати геть усі хвороби, старіння саме по собі нікуди не зникає: клітини продовжують накопичувати пошкодження просто від часу. Науковці нещодавно спробували порахувати, яку саме межу віку ставить це неминуче клітинне старіння, якщо винести хвороби повністю за дужки, пише Pixelinform. Чому “без хвороб” не означає безсмертя Протягом життя в клітинах організму, крім статевих, постійно накопичуються так звані соматичні мутації, дрібні зміни в генетичному коді, які виникають просто через сам процес поділу клітин, а не через якусь конкретну хворобу. Більшість цих змін нешкідливі, але з роками вони поступово погіршують роботу клітин і підвищують ризик збоїв. Це відбувається навіть у абсолютно здорової людини, яка ніколи не хворіла нічим серйозним, тому старіння й хвороба, це не одне й те саме явище. Дослідники порахували точну цифру У новій роботі, опублікованій у науковому журналі NPJ Aging, дослідники побудували математичну модель, яка описує, з якою швидкістю соматичні мутації накопичуються в різних тканинах організму. За допомогою цієї моделі вони оцінили, скільки прожила б людина, якби вдалося усунути всі інші процеси старіння, залишивши саме накопичення цих мутацій. Результат виявився приблизно вдвічі вищим за нинішню середню тривалість життя: медіанний вік смерті в такому сценарії становив би від ста сорока шести до ста дев’яноста чотирьох років, а теоретична верхня межа опинилася в районі ста дев’яноста років. Чому саме мозок і серце стають “вузьким місцем” Не всі тканини організму старіють однаково. За розрахунками дослідників, клітини печінки настільки добре відновлюються, що теоретично могли б продовжувати нормально функціонувати десятки тисяч років. Зовсім інша ситуація з нейронами мозку та клітинами серцевого м’яза: ці клітини після дозрівання більше не діляться, тому не можуть замінити себе новими, коли пошкодження накопичується занадто сильно. Саме тому дослідники називають мозок і серце “вузькими місцями” тривалості життя. Наскільки це реалістично, а не просто математика Самі автори дослідження й незалежні фахівці, з якими консультувалися журналісти, наголошують, що це суто математичне моделювання, побудоване на спрощених припущеннях, а не реальний практичний сценарій. Модель уявляє гіпотетичну людину, у якої вимкнені буквально всі інші механізми старіння, що на сьогодні недосяжно жодними наявними методами медицини. Поширені запитання про теоретичну межу тривалості життя Чи означає це, що людина колись реально проживе 190 років Ні, принаймні не за нинішнього рівня медицини. Ця цифра описує гіпотетичний сценарій, у якому усунуто буквально всі інші причини старіння, крім накопичення мутацій, а такого стану наука поки не вміє досягати на практиці. Що реально можна зробити вже зараз, щоб наблизитися до цієї межі За коментарем одного з фахівців, залучених до обговорення дослідження, найбільший реальний ефект досі дають прості й добре відомі речі: відмова від куріння, фізична активність, повноцінне харчування, якісний сон, підтримка соціальних зв’язків і своєчасна профілактика хвороб. За її оцінкою, сукупно це здатне додати приблизно десять двадцять років здорового життя. Чому найстаріша людина в історії прожила лише 122 роки, а не 190 Тому що вона, як і всі реальні люди, старіла під впливом усіх механізмів старіння одночасно, а не лише накопичення соматичних мутацій окремо. Сто дев’яносто років, це верхня межа лише для одного ізольованого механізму за умови, що решта причин старіння якимось чином усунені. Скільки насправді жила б людина без хвороб читайте на сайті Pixel.inform.