Під шотландським пагорбом археологи натрапили на загадкову камеру, вимощену каменем. Вона захована в надрах стародавнього укріплення, відомого як форт Броксі-Кеннелс, поблизу міста Перт. Її вік — понад дві тисячі років, але навіть після ретельного аналізу вчені досі не можуть сказати напевне, для чого вона була збудована. Форт, за даними радіовуглецевого аналізу, виник між 550 і 400 роками до нашої ери — ще задовго до приходу римлян. Колись тут, на вигині річки Тей, стояло укріплене поселення залізної доби. З пагорба відкривався чудовий огляд на долину, і саме це, ймовірно, зробило місце ідеальним для життя та захисту. Проте згодом люди зникли звідси, залишивши після себе лише каміння та загадки. Іронія долі в тому, що стародавнє поселення знайшли випадково — під час підготовки до будівництва нової дороги Cross Tay Link Road. Археологи звернули увагу на архівні аерофотознімки 1960-х років, які показали дивні контури під полями. Якби не ці кадри, про форт, стертий століттями оранки, ніхто й не здогадався б. Розкопки почалися у 2022 році. Серед уламків давніх споруд фахівці з Guard Archaeology та університетів Глазго й Стерлінга натрапили на кам’яну камеру, частково занурену під землю. Її розміри вражають: близько дев’яти метрів завдовжки, чотири завширшки й майже метр у глибину. Стіни зміцнені валунами, привезеними з річки, а підлога акуратно викладена камінням. Такі підземні споруди — «сотерени» — у Шотландії велика рідкість: їх відомо лише близько двох сотень. Вони належать до пізньої залізної доби, але їхнє призначення — загадка навіть для досвідчених археологів. Одні вважають, що це були сховища, інші — святилища чи місця для ритуалів. На підлозі камери знайшли зерна, але занадто мало, щоб це було зерносховище. Хімічні аналізи теж не дали чіткої відповіді. Археологи припускають, що камера з’явилася не одразу — її викопали пізніше, коли форт уже кілька разів перебудовували. Ймовірно, люди засипали один із ровів, викопали в ньому підземний хід і обвели новим валом. Сліди металургійної діяльності — шлаки й рештки печі — свідчать, що мешканці займалися обробкою заліза, а не лише землеробством. Та не все збереглося: вікове орання стерло верхівку пагорба, і від колишніх житлових споруд лишилися лише найглибші ями від стовпів. Те, що не забрала ерозія, тепер повертає археологам у вигляді обвуглених прутів, шматочків глини та фрагментів давнього побуту. Чому мешканці покинули форт — невідомо. Можливо, люди просто переселилися, а можливо, на їхні землі насунули римські легіони, що змусили їх тікати. Та сьогодні, коли на місці стародавнього поселення прокладають сучасну дорогу, водії навіть не здогадуються, що під їхніми колесами колись кипіло життя залізної доби. Як зазначила представниця місцевої ради Джилліан Фергюсон, будівництво дороги «випадково дало нам шанс зазирнути у минуле». Адже під асфальтом майбутнього виявився уламок історії, що нагадує — навіть під звичайним пагорбом може дрімати цілий світ, забутий на дві тисячі років.