Нові дані показують, що архозавроморфи були набагато витривалішими, ніж вважали вчені. На початку тріасового періоду Земля переживала надзвичайну спеку, що зробило великі території суші непридатними для життя. Нове дослідження показує, що деяким стародавнім рептиліям вдалося вижити та мігрувати крізь суворі ландшафти, навіть посеред екстремальних умов, спричинених масовим вимиранням. Дослідники з Бірмінгемського та Брістольського університетів виявили, що ці стародавні рептилії були предками динозаврів та крокодилів. Всупереч очікуванням, вони мігрували на вражаючу відстань у 10 000 миль, щоб оселитися в нових екосистемах.  «Наші результати свідчать про те, що ці рептилії були набагато стійкішими до екстремального клімату тропічної мертвої зони Пангеї, здатні витримати ці пекельні умови, щоб дістатися до іншого кінця світу. Ймовірно, ця здатність виживати в негостинних тропіках могла дати їм перевагу, яка сприяла їхньому процвітанню в тріасовому періоді», – сказав доктор Джозеф Фланнері-Сазерленд, автор дослідження з Бірмінгемського університету.  Використання комп’ютерного моделювання Близько 252 мільйонів років тому масове вимирання наприкінці пермського періоду спричинило катастрофічні втрати життів, знищивши понад половину наземних тварин та 81 відсоток океанічних видів. Наслідки завдали шкоди світові, а тропіки з їхньою надзвичайною спекою здебільшого вважалися непридатною для життя «мертвою зоною». Істотами, що виникли з цього хаосу, були архозавроморфи – предки рептилій, багато з яких були набагато меншими за своїх відомих нащадків-динозаврів. Довгий час вважалося, що ці стійкі особини, що вижили, були обмежені певними регіонами, не маючи змоги подолати вогняний тропічний бар’єр. Але прогалини в їхньому палеонтологічному літописі, у поєднанні з постійними питаннями, натякали на іншу історію. Команда створила нову техніку моделювання, яка використовує реконструкції ландшафтів та еволюційні дерева, щоб зрозуміти, як ці рептилії пересувалися стародавнім світом. Метод моделювання відомий як TARDIS – що означає «Terrains and Routes Directed in Space-Time» (місцевість та маршрути, спрямовані у просторі-часі). «Прогалини в їхніх палеонтологічних рештках дедалі частіше починають розповідати нам щось про те, чого ми не бачили, коли йшлося про цих рептилій. Використовуючи нашу систему моделювання, ми змогли створити картину того, що відбувалося з архозавроморфами в цих прогалинах і як вони розійшлися по стародавньому світу», – сказала Фланнері-Сазерленд. Предки динозаврів мігрували на відстань 10 000 миль Нові дані показують, що архозавроморфи були набагато витривалішими, ніж вважали вчені. Ці стародавні рептилії витримували «пекельні умови» тропічної «мертвої зони», мігруючи неймовірні 10 000 миль, щоб досягти нових екосистем, що раніше вважалося неможливим. Переживши вимирання наприкінці пермського періоду, архозавроморфи процвітали в тріасі.  Тріасовий період започаткував «Еру рептилій». Це був вирішальний час біологічного відновлення Землі та значних еволюційних зрушень. Ця дивовижна здатність виживати та процвітати в суворих тропічних умовах, ймовірно, дала їм ключову перевагу, що сприяло їхньому піднесенню до домінування протягом тріасового періоду. Це призвело до появи та еволюції динозаврів в екосистемах Землі наприкінці тріасу. Викопні рештки свідчать про те, що перші динозаври, маленькі двоногі істоти, з’явилися близько 240 мільйонів років тому.