Роками вчені вважали, що мають достатнє уявлення про те, що тане в Західній Антарктиді. Тепліші океани та сильніші вітри, що дмуть із заходу – така була популярна теорія. Нові дослідження показали, що танення льодовиків Антарктиди відбувається значно швидше, ніж очікували вчені, і його причиною виявилося джерело, яке раніше залишалося поза увагою. Команда міжнародних кліматологів застосувала сучасні супутникові спостереження та моделювання океанських течій і виявила, що підземні теплі води, що надходять з глибин океану, активно розтоплюють нижні шари льоду. Раніше увага фахівців була зосереджена на атмосферному потеплінні та прямому впливі поверхневих температур, проте нові дані свідчать, що основна частина втрати льодовикової маси відбувається саме за рахунок прихованого потоку тепла з океану. Цей процес розширює підводні порти льодовиків, ослаблюючи їхню стійкість і прискорюючи танення. Дослідники використали поєднання супутникового радіолокаційного картографування та океанографічних датчиків, що дозволило відстежити рухи теплих вод під крижаними шельфами. Моделювання показало, що вплив цього фактора на щорічну втрату льодовикової маси може бути на десятки відсотків більшим, ніж передбачали попередні оцінки. Виявлення прихованого джерела тепла має ключове значення для прогнозів глобального підвищення рівня моря. Воно дозволяє уточнити моделі кліматичних змін і розробити більш точні сценарії для урядів та міжнародних організацій, що займаються адаптацією прибережних територій. Цей відкритий механізм також підкреслює складність системи Антарктиди і важливість постійного моніторингу не лише поверхневих, але й підводних процесів. Північні вітри сприяють таненню льоду Команда використовувала моделювання високої роздільної здатності для перевірки 30 різних сценаріїв вітру. Кожен прогін моделі застосовував різну картину вітру, щоб побачити, що відбувалося з льодом протягом п’яти років. Вони повторювали процес знову і знову. Одна закономірність постійно проявлялася: коли вітри дули з півночі, втрата льоду прискорювалася. Західні вітри не мали великого впливу. Північні вітри зміщували морський лід, закриваючи невеликі відкриті ділянки в льодовиковому покриві, відомі як поліньї. Це, по суті, ділянки, де тепло може виходити з океану в атмосферу. Коли вітри закривали їх, океан утримував більше його тепла. «Морський лід — справді хороший ізолятор, він підтримує відносно високу температуру океану порівняно з повітрям», — сказав Кайл Армор, професор Університету Вісконсина. «Коли північні вітри закривають поліньї, це зменшує втрати тепла океаном, що означає тепліші води та більше танення шельфових льодовиків під поверхнею». Це приховане нагрівання створює ланцюгову реакцію. Коли тепліша вода тане шельфові льодовики знизу, прісна вода потрапляє в солоне море. Ця суміш викликає різницю в щільності, що притягує ще більше теплої океанської води в регіон, що ще більше прискорює танення. Нові дані відкривають перспективу для подальших досліджень взаємодії океану та льодовикових мас, що може стати ключем до розуміння темпів глобальної зміни клімату та розробки ефективних стратегій захисту від її наслідків.