Протягом тисячоліть китайські правителі та прості люди залишали по собі не лише храми й артефакти — а й гробниці, які сьогодні стали своєрідною мапою історії. Нове дослідження показало, що місця поховань у Китаї відображають не лише культурні традиції, а й політичну стабільність, війни та навіть міграції. 4000 років історії на одній цифровій карті Група вчених під керівництвом Цюаньбао Ма з Пекінського університету цивільного будівництва та архітектури створила масштабну цифрову мапу стародавніх гробниць Китаю, що охоплює період від династії Ся (понад 4000 років тому) до сучасності. Результати, опубліковані в журналі PLOS One, показують, що географія поховань віддзеркалює історичні етапи розвитку держави — від часів централізованої влади до епох занепаду. Ці карта показує, як змінювалися скупчення пишних поховань у різні історичні періоди / Фото Цюаньбао Ма/PLOS One Коли імперія сильна — могили розкішні Дослідники з’ясували, що кількість збережених поховань напряму залежала від політичної стабільності. Найбільше гробниць припадає на династії Цінь, Хань, Юань, Мін та Цін, коли країна переживала економічне піднесення. Люди мали ресурси, аби зводити монументальні усипальниці та приділяти увагу потойбічному життю. Натомість у періоди воєн і хаосу, наприклад під час епохи П’яти династій, кількість поховань різко зменшувалась. Війни, переселення й зміна географії могил Після занепаду Східної Хань постійні війни на півночі змусили тисячі людей переселитися на південь. Це добре видно й сьогодні: у південних регіонах Китаю зосереджено найбільше гробниць тієї доби, що стало своєрідним свідченням давніх міграцій. Природа як охоронець історії Найбільші скупчення стародавніх поховань зафіксовані у регіонах Ченду–Чунцін та Центральних рівнинах — територіях із родючими ґрунтами, рівнинним рельєфом і сприятливим кліматом. Підвищена вологість допомогла краще зберегти артефакти всередині гробниць, перетворивши їх на справжні часові капсули минулого. Висновок Дослідження показує, що археологічна карта поховань — це не лише історія смерті, а й історія життя. Вона відображає, як люди реагували на зміни влади, війни та клімат, залишаючи по собі безмовні, але промовисті сліди цивілізації. Джерело