Вигадливо опуклі «корони», барвисті «шоломи» та химерно вигнуті «капелюхи» — деревні цикадки виглядали б органічно навіть на найдивнішому модному показі. Ці крихітні сисні комахи давно інтригували дослідників своїми ексцентричними формами тіла. Тепер еколог Сам Інгленд (Bristol University) з колегами припустили: ці дивні контури могли формуватися, принаймні частково, під дією несподіваної сили — статичної електрики. Це дослідження було опубліковано в PNAS. Йдеться про електричний заряд, який виникає, коли дві поверхні з протилежною полярністю торкаються одна одної, спричиняючи електростатичний розряд — знайоме кожному «ляскуче» відчуття статичного удару. «Наше дослідження показує, що екстремальні морфології, які ми бачимо у деревних цикадок, можуть підвищувати їхню чутливість до електричних стимулів», — пишуть автори. Деякі з цих «шипів», горбків, «рогів» і дивних виростів, які, що примітно, походять із генів крил, можна пояснити маскуванням або мімікрією. Наприклад, Cyphonia clavata імітує мураху, а Umbonia crassicornis схожа на звичайну шпичку на гілці. Попри це, приголомшлива різноманітність форм серед понад 3 000 видів лишалася загадкою. Тож команда Інгленда застосувала комп’ютерне моделювання й з’ясувала: незвична морфологія різних цикадок може збільшувати їхню «антенність» до навколишніх електростатичних стимулів до 100 разів — «як високе дерево, що легше притягує блискавку», пояснює науковець. Ба більше, відтворення записаних електростатичних сигналів від хижих ос роду Mischocyttarus змушувало цикадку Poppea capricornis віддалятися. Дослідники також порівняли електростатичні сигнали, які створюють безжальні (stingless) бджоли, що мирно співіснують із цикадками, і виявили, що вони суттєво відрізняються від сигналів хижих ос. «Ми використали прилад під назвою пікоамперметр, що фіксує надзвичайно малі струми, аби виміряти електростатичні заряди у цикадок, ос і бджіл, коли ті летіли, стрибали або падали крізь сенсор», — пише Інгленд у Bluesky. «Ми побачили значні відмінності у величині та полярності (позитивній чи негативній) заряду в небезпечних ос порівняно з «дружніми» бджолами. Теоретично цього достатньо, щоб цикадки могли відрізняти друга від ворога!» У сукупності ці результати свідчать: між електростатичним зарядом і унікальними формами тіла деревних цикадок може існувати зв’язок. «Якщо ми зможемо пов’язати форми цикадок з конкретними аспектами їхньої електричної екології — скажімо, з певними хижаками, що підходять з певних кутів і несуть характерні статичні заряди, — це стане сильним доказом ролі статичної електрики як еволюційного драйвера», — каже Інгленд. «Наше дослідження дає перші свідчення того, що електростатичне чуття потенційно здатне спрямовувати еволюцію морфології. Але остаточно довести це ми поки не можемо».