Ми використовуємо їх щодня, не замислюючись. Двокрапка, дефіс і дужка. Проста комбінація символів, яка миттєво перетворює сухий текст на живу емоцію. Сьогодні у нас є тисячі графічних емодзі на будь-який випадок, але з чого все починалося? Історія першого смайлика — це історія про те, як одна проста ідея допомогла вирішити фундаментальну проблему спілкування в інтернеті, коли він тільки зароджувався, пише Pixelinform. Проблема: текст не передає сарказму Уявіть собі початок 1980-х. Інтернет існує у вигляді локальних мереж в університетах та наукових центрах. Основне спілкування відбувається на текстових онлайн-дошках оголошень, схожих на сучасні форуми. І тут виникла проблема: у тексті абсолютно неможливо передати інтонацію. Жарти сприймалися як образи, сарказм — як серйозні твердження, що часто призводило до непорозумінь та довгих, безглуздих суперечок (які вже тоді називали “флеймами”). Спільнота потребувала способу маркувати повідомлення, які не варто сприймати серйозно. Історичне повідомлення: 19 вересня 1982 року Місце дії — Університет Карнегі-Меллон у Піттсбурзі, США. На одній з університетських онлайн-дощок йшло жваве обговорення, як позначати жартівливі пости. Пропонувалися різні символи, наприклад * або %. І ось, о 11:44 ранку 19 вересня 1982 року, професор інформатики Скотт Фальман написав повідомлення, якому судилося увійти в історію: “Пропоную таку послідовність символів для позначення жартів: Читайте її боком. Взагалі, враховуючи нинішні тенденції, напевно, економніше позначати повідомлення, які НЕ є жартами. Для цього використовуйте “ Це було перше задокументоване використання смайликів “усмішка” та “сум”, які ми знаємо і сьогодні. Вибух нової мови Ідея професора Фальмана виявилася геніальною у своїй простоті. Вона миттєво розлетілася мережею ARPANET (попередницею сучасного інтернету), а потім і по всьому світу. Проста комбінація знаків пунктуації вирішила проблему передачі емоційного забарвлення в тексті. З часом смайлики еволюціонували. З’явилися підморгування ;), сміх :D, поцілунок :-* та десятки інших варіацій. А згодом, у Японії, народилася культура графічних емодзі, яка сьогодні стала невід’ємною частиною нашого спілкування в месенджерах, соцмережах та електронній пошті. Тож, відправляючи наступний смайлик у повідомленні, згадайте на мить про професора Скотта Фальмана. Цей маленький символ — не просто прикраса, а важливий інструмент, який вже понад 40 років допомагає нам уникати сварок і краще розуміти один одного у величезному цифровому світі. Хто придумав смайлик і як він врятував інтернет-спілкування від непорозумінь читайте на сайті Pixel.inform.