Земна історія — це чергування спокійних періодів та масштабних катастроф. Масові вимирання, вибухи еволюції, кліматичні потрясіння виглядали хаотично й непередбачувано. Але нове дослідження вчених доводить: за ними стоїть прихована закономірність. Катастрофи на нашій планеті підкоряються складній мультифрактальній логіці, що формує своєрідний ритм історії Землі, розповідає NNews. Дослідження було опубліковано в журналі Earth and Planetary Science Letters. Геологічна шкала часу: від Гадейського еону до сьогодення Земля існує близько 4,5 млрд років, і цей шлях поділений на великі часові етапи — еони. Сучасний Фанерозойський еон розпочався приблизно 540 млн років тому й включає Палеозой, Мезозой та Кайнозой.Саме в цей період відбулися ключові події: розквіт життя в океанах; вихід живих істот на сушу; ера динозаврів та їхнє зникнення; становлення сучасних екосистем. До нього існували інші еони: Протерозой, Архей та Гадей. Вчені виявили «кластери катастроф» Дослідники проаналізували дані про: стратиграфічні межі морських тварин, давніх організмів (конодонти, амоніти, граптоліти, нанопланктон), межі геологічних періодів за класифікацією Міжнародної комісії зі стратиграфії. Виявилося, що межі між епохами не розподілені випадково. Вони групуються у кластери подій, які відділені довгими фазами відносного спокою. Це відповідає мультифрактальній моделі — коли події підкоряються каскаду закономірностей, подібних до «кластерів у кластерах». Скільки триває «зовнішній часовий масштаб» Землі? Вчені визначили так званий outer time scale — масштаб, необхідний для розуміння усіх коливань планети. Мінімум: 500 млн років. Ідеально: 1 млрд років. Дослідження коротших періодів не дає повної картини, адже може «пропустити» найбільші потрясіння. Людство ж існує всього кілька сотень тисяч років — лише мить у масштабі геологічного часу та, ймовірно, у «тихій паузі» між великими катастрофами. Математична модель хаосу Щоб пояснити цей ритм, вчені створили нову математичну модель, яка поєднує закономірності фракталів і ймовірнісних процесів. Вона показує: глобальні катастрофи та вимирання не випадкові; вони ієрархічні та впорядковані; закономірності повторюються у вигляді каскаду, як «матрьошка часу». Що це означає для майбутнього людства? Дослідження має величезне значення: допомагає зрозуміти, як розвивалася Земля протягом 4,5 млрд років; показує, що глобальні потрясіння — невід’ємна частина історії планети; відкриває можливість прогнозувати майбутні екологічні та кліматичні зміни. «Ми маємо математичні докази, що зміни на Землі не просто хаотичні. Вони глибоко структуровані», — підсумовує автор дослідження Андрій Спірідонов. Висновок Історія Землі — це не хаос, а складна симфонія катастроф і відродження. Людство може бути свідком лише тихої паузи, яка колись знову перерветься глобальною перебудовою. І тепер наука робить перші кроки, щоб навчитися прогнозувати ці «удари долі».