Сучасні технології допомогли вченим буквально «повернути обличчя» одному з найдавніших родичів людини. Завдяки цифровій реконструкції викривленого черепа дослідники змогли відтворити вигляд стародавнього гомініна, відомого як Little Foot, і це відкриття може змінити уявлення про те, як еволюціонували ранні представники людського роду в Африці. Йдеться про рештки істоти виду Australopithecus, якій приблизно 3,67 мільйона років. Скелет знайшли у печерах Sterkfontein Caves неподалік Йоганнесбурга в Південній Африці — у регіоні, що входить до всесвітньо відомого археологічного комплексу Cradle of Humankind World Heritage Site. Цей скелет вважається одним із найповніших серед усіх знайдених ранніх гомінінів, однак саме обличчя довгий час залишалося загадкою. Проблема полягала в тому, що за мільйони років під землею кістки черепа деформувалися під тиском гірських порід. Через це традиційні методи реконструкції не дозволяли точно зрозуміти, як виглядав цей давній родич людини. Тепер ситуація змінилася завдяки новітнім технологіям сканування. Міжнародна команда дослідників використала надточне синхротронне сканування на установці Diamond Light Source у Великій Британії. Після цього вони застосували складні методи цифрової реконструкції, щоб віртуально «зібрати» кістки обличчя, виправивши їхню деформацію та відновивши правильне положення. Отриману модель вчені змогли детально виміряти і порівняти з іншими викопними знахідками, а також із черепами сучасних людиноподібних мавп. Для аналізу використали дев’ять ключових параметрів будови обличчя та тривимірну геометричну морфометрію — метод, який дозволяє математично порівнювати форму різних об’єктів. Результати виявилися несподіваними. Попри те що «Маленьку Ногу» знайшли в Південній Африці, її обличчя виявилося більше схожим на знахідки австралопітеків зі Східної Африки, ніж на молодші викопні рештки з того ж південноафриканського регіону. Зокрема, подібними виявилися розміри обличчя, форма очних орбіт і загальна архітектура черепа. Це відкриття ставить під сумнів стару гіпотезу про те, що різні популяції ранніх гомінінів розвивалися ізольовано в окремих регіонах Африки. Натомість нові дані натякають, що між ними могли існувати міграції, генетичні зв’язки або спільні еволюційні корені. Особливу увагу дослідники звернули на область навколо очей. Саме вона, ймовірно, була однією з найбільш «динамічних» у процесі еволюції. Зміни у формі орбіт могли бути пов’язані з особливостями зору та адаптацією до різних екологічних умов, у яких жили ці давні істоти. Водночас вчені підкреслюють, що обличчя — лише частина історії. Інші частини черепа, зокрема мозкова коробка, все ще залишаються деформованими і потребують подальшої цифрової реконструкції. Коли ці дослідження завершаться, науковці зможуть краще зрозуміти розмір мозку, його організацію та еволюційні зміни у ранніх предків людини. Нові результати також підтримують сучасну ідею, що Африка була не набором ізольованих «лабораторій еволюції», а єдиним взаємопов’язаним простором, де популяції ранніх людей могли пересуватися, взаємодіяти та адаптуватися до різних умов. Дослідження показує, що навіть один добре збережений викопний скелет може суттєво змінити наукове бачення історії людства. І обличчя «Маленької Ноги» стало ще одним ключем до розуміння того, як формувався наш далекий еволюційний родовід.