Земля продовжує стрімко нагріватися, і причина цього — не те, що планета стала гірше «віддавати» тепло в космос. Нове дослідження показує: головна проблема в тому, що вона почала поглинати більше сонячної енергії, ніж раніше. Цей процес вчені називають енергетичним дисбалансом Землі — і саме він сьогодні є ключовим чинником глобального потепління. Що таке енергетичний дисбаланс планети Наша планета постійно обмінюється енергією з космосом. Вона отримує її від Сонця у вигляді короткохвильового випромінювання — переважно видимого світла. Частина цього світла відбивається назад у космос хмарами, льодом, снігом і світлими поверхнями суші. Решта поглинається океанами та суходолом, нагріваючи їх. У нормі Земля «врівноважує» цей процес, випромінюючи тепло назад у космос у вигляді довгохвильового інфрачервоного випромінювання. Але останні вимірювання показують: вхідної енергії стало більше, ніж вихідної, і надлишкове тепло накопичується в океанах, атмосфері та ґрунтах. Чому забруднення повітря тут ні до чого Команда вчених з Університету Маямі (Rosenstiel School of Marine, Atmospheric, and Earth Science) проаналізувала довгострокові супутникові спостереження та атмосферні дані. Вони перевірили популярну гіпотезу про те, що прискорене потепління може бути пов’язане зі зменшенням аерозольного забруднення повітря. Аерозолі — це крихітні частинки в атмосфері, які здатні відбивати сонячне світло й тимчасово охолоджувати клімат. Справді, у промислових регіонах Північної півкулі рівень забруднення за останні роки знизився. Але, як показало дослідження, на глобальному рівні цей ефект майже повністю нівелюється. Причина — зростання кількості природних аерозолів над океанами Південної півкулі. Наприклад, після потужного виверження вулкана поблизу Тонга у 2022 році частинки рознеслися вітрами над величезними океанськими просторами, підвищивши відбивну здатність хмар. У результаті охолодження на півдні компенсувало потепління на півночі. Як вчені це перевірили Дослідники використали два незалежні методи. Перший ґрунтувався на супутникових даних, які показують, як частинки в повітрі впливають на проходження сонячного світла. Другий спирався на атмосферні моделі, що оцінюють концентрацію сульфатних частинок на висотах формування хмар. Обидва підходи дали схожі результати: регіональні ефекти аерозолів можуть бути сильними, але у масштабах всієї планети вони взаємно компенсуються. Хмари — головний фактор потепління Найважливішим відкриттям стало те, що зростання енергетичного дисбалансу Землі сьогодні майже повністю пояснюється змінами в поведінці хмар. Хмарний покрив у багатьох регіонах став менш здатним відбивати сонячне світло, через що більше енергії залишається в кліматичній системі. До цього додається ще один чинник: танення льоду та снігу. Темніша поверхня океанів і суходолу поглинає більше тепла, ніж білі льодові поля, що ще більше посилює нагрівання. На розташування й властивості хмар також впливають природні коливання клімату, зокрема зміни температури океанів. Саме цей «короткохвильовий хмарний ефект» нині вважають ключовим двигуном накопичення тепла. Чому це важливо для розуміння клімату За словами провідного автора дослідження Чанйон Пака, результати допомагають суспільству зосередитися на реальних причинах глобального потепління, а не помилково звинувачувати «чистіше повітря». Його колега, професор Браян Соден, додає: енергетичний дисбаланс показує, наскільки швидко планета накопичує тепло. І якщо раніше вважалося, що ключову роль відіграє скорочення промислового забруднення, то нові дані чітко вказують — вирішальними є зміни в хмарах і природна мінливість клімату. Дослідження опубліковане в журналі Science Advances і змінює уявлення про те, чому Земля продовжує нагріватися швидше, ніж прогнозували багато моделей.